А. МІЛН «ВІННІ-ПУХ І ВСІ-ВСІ-ВСІ» У ПЕР. БОРИСА ЗАХОДЕРА

Історії про кумедного ведмедика та його друзів нікого ще не залишали байдужим, я не виняток. Цю книгу я вперше, вдруге, втретє і вдесяте прочитав російською у чудовому перекладі-переспіві Бориса Заходера. Читачі, не знайомі з англійським оригіналом, навіть не знають, що градацію Вінні-Пухових віршів (пихтілки, бурчалки, кричалки) придумав саме він. Винахідливість перекладача при перекладі численних каламбурів неймовірна, як і його зухвалість. Стільки всього він додав до оригіналу, а скільки перекрутив, але ніхто на нього за це не ображається, бо результат видався геніальним.

Саме з подачі книги я підсів на Диснеївський серіал про Вінні-Пуха, пригадую, завжди шкодував, що вони не зняли „оригінальних серій” – по книжці.

А. МІЛН «ВІННІ-ПУХ» У ПЕР. ЛЕОНІДА СОЛОНЬКА

Переклад пера Леоніда Солонька трапився мені значно пізніше, і він так само прекрасний, хоча не має іскринки, властивої перекладу Заходера. Багато де, це помітно, перекладач мусив орієнтуватися на російський варіант перекладу, зате вірш про ведмедиків і мед у Солонька значно кращий!

„Всі ведмедики й ведмеді

люблять мед і все на меді!

Ж-Ж-Ж,

чому так – скажи?”

Цікаво, що переклад Солонька містить на один розділ більше, ніж Заходерівський, принаймні, той, що я бачив. Хто не вірить – читайте самі! А ще залюблює в себе ім’я поросятка – Паць. Англійською це Piglet, означає просто… порося. І можливо саме тому, я точно не знаю, але можливо саме тому мені й досі смішно, коли хлопці кажуть одне на одного „пацики”.

A. A. MILNE «WINNIE-THE-POOH»

Вперше Вінні-Пуха англійською я прочитав якраз перед мандрівкою у Столітній Ліс, що біля англійського села Гартфілд. Мені було цікаво, як улюблений герой звучить в оригіналі. Виявилося, що він значно багатозначніший і глибший, ніж здається, коли читаєш український та російський переклади. І я таки пішов у Ехспотикцію Пуховим краєм. Англійською це була Expotition. “IthasanEX” – сказав Пух Пацеві (у ньому є літера Х - екс). „Ithasnecks” – почулося поросяткові (у нього є шиї), адже звучить воно дуже схоже! Але якщо у ех-спотикцію піде Крістофер Робін, то взагалі боятися нічого. І знаєте, Зачароване Місце (ще відоме, як Капітанський Місток) таки існує і справді дуже магічне.

Що ще хочеться додати про Вінні-Пуха в оригіналі, то це наголосити на прекрасних ілюстраціях художника Шепарда. Вінні-Пух у нього справжніший, ніж у відомому радянському мультику.

А. МІЛН «ВІНЯ-ПЫХ» У ПЕР. В. ВОРАНАВА

До речі, інша книга, про яку я хочу розповісти, теж має ці чудові ілюстрації. З нею я познайомився у Книгарні „Є” кілька років тому. Тоді туди завітав перекладач Вінні-Пуха білоруською Віталій Воранав. Перекладач вирішив білорусизувати книжку, назвавши головного героя Віня-Пихом. Пих – це справді круто, колись видавець української книги Іван Малкович пожартував, що під час верстки макету книжку називали виключно „Вінні-Пуком”. А що, англійське Pooh– можна й так перекласти… Перекладач прагнув максимально наблизитися до оригіналу і… трошки програв своїм колегам, які вільніше почувалися з текстом. Але мені дуже подобається читати цю книгу по-білоруськи – подобаються Парсючок і Кришусь Родька. Жаль, що досі вийшла лише перша частина історій, друга частина – Хатка в Пуховому Закуті – чи то й буде колись білоруською? Це ще й тому я бережу цю книгу – важливо знати, як нам пощастило.

Д. БЕНЕДИКТУС  «ВІННІ-ПУХ. ПОВЕРНЕННЯ У СТОЛІТНІЙ ЛІС» У ПЕР. Н. ТИСОВСЬКОЇ

Нарешті, найновіший Вінні-Пух, який мені трапився, геть оригінальний. Це – продовження, написане сучасним англійським письменником Девідом Бенедиктусом і перекладене українською Наталею Тисовською. Автор, зі згоди самого Крістофера Робіна, продовжує оповідь, яку урвав Мілн. Він розповідає кумедні історії про всіх-всіх-всіх, навіть вводить нового персонажа – видру, яка у посуху ховається у ночвах з водою. Читати цікаво, але… нема тої магії, яка була у книжці Мілна, нема тої справжності. Помітно, що автор грається у дитинство, а не живе ним, як Мілн.

Але і цю книгу цікаво і весело почитати, перекладач також постарався, ось тільки чомусь не назвав Паця Пацем… Але це можна пробачити. Головне, що пригоди у Столітньому лісі триватимуть, хай би там що!