Книжку “Бог ніколи не моргає” Регіни Бретт, двічі фіналістки Пулітцерівської премії, можна справедливо назвати “порадником для кожного”. Принаймні сама Бретт пише досить простою мовою історію власного життя, поділену на 50 епізодів. Вона прагне нічого не приховувати й бути максимально відвертою. До кожного епізоду журналістка, яка пройшла непростий життєвий шлях і якій довелося працювати і продавчинею, і на цвинтарі, прагне дібрати влучну філософську сентенцію в стилі “Біблія для всіх”: “Життя несправедливе, та все одно прекрасне, “Не будьте занадто вимогливи до себе, ми всі не бездоганні”, “Примиріться зі своїм минулим, щоб воно не псувало вашого теперішнього життя”. Не знаю, наскільки читачі одразу будуть здатні довіритися цьому тексту. Проте підкуповує те, що цю історію написала людина, яка змагалася з онкологічним захворюванням – і, сподіваємося, перемогла. Рак грудей змусив Регіну Бретт збагнути якісь істини, які досі не були їй близькі. Звісно, що у цих історія чимало напучувань, які наближають есеї до жанру сповіді й одночасно проповіді. Сама Регіна наголошує на своєму католицькому вихованні, яке, проте, не вберегло її від алкоголізму та досить ранньої вагітності. Життя до 40 було марнотою. Її сьогоднішня дидактичність зрозуміла: вона хоче допомогти іншим обрати правильний шлях. Людина, яка була близькою до смерті і яка бачила смерті інших близько, має особливе світовідчуття. Вона більше не хоче спалювати дні. Звідси – її всеохопний оптиміз і прагнення жити кожним днем, відчуваючи щоденну можливість пережити мить щастя.

Кожний має право на переосмислення власного шляху. Регіна – досить вразлива жінка, якій усе життя здавалося, що Бог кліпнув чи відвернувся тієї миті, коли вона народилася. На початку книжки вона згадує епізод із “Кульбабового вина” Рея Бредбері, коли ніхто не міг зрозуміти загадкової хвороби хлопчика. І лише містер Джонас відкрив йому таємницю: “Деякі люди приходять у цей світ надто тендітними… Містер Джонас знав про це, тому що він сам належав до таких людей” (с. 7). Історії, які розповідає Регіна, оптимістичні і спрямовані на примноження віри в чудо. У своєму першому есеї вона розповідає про чудову “Хіміокепку”, яка давала онкохворим раптове одуження. Свої проби Р. Бретт порівнює з їздою уночі. До такого образу її підштовхнули слова Едгара Лоуренса Доктороу (в Україна у журналі “Всесвіт” виходив його роман “Марш до моря”): “Ви ніколи не побачите попереду те, чого не освітлюють фари, але ви можете здолати всю дорогу”… Фари мого автомобіля освітлюють дорогу попереду на 350 футів, проте навіть за такого освітлення я можу дістатися до Каліфорнії” (с. 17).

Регіна, розмірковуючи про життя, не соромиться власних помилок, не прагне видаватися кращою, ніж вона є. Розповідає, наскільки непростим був її шлях до журналістики, коли університетський професор відразу сказав, що Регіна ніколи не складе його курсу. Проте вона прагнула довести усім, що зможе. Сьогодні вона з іронією ставиться до свого егоперфекціонізму. Коли вона сотню разів переробляла газетний матеріал і врешті він був опублікований, потелефонував один із героїв статті і разом із подякою зауважив, що його ім’я написано неправильно. “Я затулила обличчя руками і розплакалася прямо на роботі” (с. 24). Сьогодні Р.Бретт розуміє, скільки всього зайвого довелося взяти на плечі, бо вона нікому не могла доручити анінайменшого завдання.

Журналістка навчилася жити просто і мудро. А мудрість криється в доволі простих речах. Найперше – не боятися себе, власного тіла, власних думок. Вона вже не відчуває дискомфорту через ті зміни, яких їй довелося зазнати після ампутації молочних залоз. Вона не боїться розплакатися перед найближчими. Вважає, що сльози – це аж ніяк не вияв слабкості, а вияв нормальних людських емоцій. Якщо ж людина затискає їх усередині, то ризикує сформувати в собі постійний біль, який може перерости в образу на світ. Проте навіть на Бога можна образитися. Усупереч повачанням священника, які Регіна чула в дитинстві, вона дійшла думки про те, що лоюдина може образитися на Бога. Вона розповідає єврейську історію, коли на Йом-Кіпур (День Спокути) один кравець почав спершу зачитувати Богові свої гріхи, а потім дістав іншу книжку й зачитав провини Бога. Виходило, що Володар світу завинив перед бідним єврейським кравцем. Вони дійшли порозуміння, бо якщо кравець пробачить Богові усі гріхи, то і Бог мусить пробачити гріхи кравця. У цій досить сміливій єврейській приповідці є чимало мудрості. Життя не потрібно боятися, бо найрідніші зрозуміють і завжди дадуть шанс виправити провину. Чоловік полюбив Регіну ще сильніше навіть і після операції. Головне – жити.

Регіна лише наважується запропонувати 50 легкоперетравлюваних історій, які, можливо, допоможуть іншим жити одним днем і шукати у ньому радість. Конституція Сполучених Штатів Америки гарантує кожному громадянину “life, liberty, and the pursuit of happiness”. Книжка Р. Бретт також підказує, як здобути цей промінчик щастя в хмарах нашого божевільного повсякдення.

Дмитро Дроздовський