Подорож — надзвичайно цінний життєвий досвід. Вона не тільки дає змогу розширити ваш кругозір, змінити погляди на усталені норми, в тому числі етичні й культурні, але дарує шанс з´ясувати щось дуже важливе про себе. Візьміть в дорогу книжки, які допоможуть використати потенціал відрядження чи відпустки на всі сто.

 

 

 

Якщо ви не зможете відправитись у подорож негайно, завтра чи до наступного липня, то є опція: подорожувати, не виходячи з кімнати. Як? Читати улюблених авторів, озброївшись методом де Ботона, такого собі Віргілія, і подорожувати по улюблених місцях наших улюблених письменників, художників. Де Ботон у своїй монографії покаже вам екзотичні і зовсім звичні місця такими, якими ви їх ще не бачили.

 

 

Брайсон — журналіст і письменник. Як журналіст він проводить експеримент, як письменник — розповідає про нього інформативно і з таким чудовим гумором, що відірватися від книжки неможливо, як і позбутися думки про необхідність вирушити у мандри глухими лісовими нетрями. Брайсон, американець та офіцер Ордену Британської імперії, автор чудових книжок про подорожі та туризм, дійсно вирушив Аппалацькою стежкою з півдня на північ, а це 3500 км гірських перевалів та дрімучих лісів. А позаду крекче старий приятель-пияк Кац з надлишковою вагою, якого відсутність пончиків доводить до сказу.

 

 

Геофізик Андрес Русо розповів історію про кипучу річку у джунглях Амазонії вперше на конференції TED у 2014 році. Наразі відео з його 15-хвилинною розповіддю подивились близько 1796 тисяч осіб. Але книжка про пошуки загадкової річки, про яку розповів малому Андресу дідусь — більше, ніж розповідь про пригоди у дощовому лісі, повному хижаків та екзотичних рослин. Отже річка існує, вода в ній дійсно близька до кипіння. Всі дуже зацікавлені у використанні такого цінного ресурсу геотермальної енергії. Але Русо доводиться чинити всупереч моральному обов´язку відкривача, щоб захистити святиню від хижацького користування, наруги, ба навіть від власних спокус.

 

 

Новинка серед новинок — книжка малознаного в Україні письменника-мандрівника Степана Левинського (1897-1946), галичанина, що подорожував та писав в 30-х роках ХХ ст. Особливо цікавив його Схід — Близький та Далекий. До книжки увійшли три нариси, які свого часу виходили окремими виданнями, одне з яких було відзначено премією Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка серед кращих творів 1933 р. Сьогодні культури Африки та Далекого Сходу є для нас не менш екзотичними ніж майже століття тому, а філософський і ліричний підхід автора робить сторінки його мандрівних щоденників вартими уваги найвибагливіших читачів.

 

 

Перед нами майстерний репортаж про життя народів південного Кавказу, які мають багато спільного, але гаряче це заперечують. Найближчі сусіди, брати, стають час від часу в історії найзапеклішими ворогами. Чому так сталось, що грузини, вірмени, азербайджанці є непримиренними сусідами, які не можуть жити одне без одного? Войцех Ґурецький — польський історик, репортер, аналітик, який спеціалізується на проблематиці Кавказу.

 

 

Тур Геєрдал, славетний мандрівник, ще до того, як переплисти Тихий океан на саморобному човні, вирішив одружитись і жити на райському острові у Полінезії. Але життя там виявилось зовсім не райське. Вже за рік Турові і його дружині Лів довелося повернутися до цивілізації. Їхнє перебування на острівці Фату-Хіва і стало основою для книги, у якій Геєрдала ми бачимо ще й як чудового оповідача. Все, про що він дізнався від місцевих жителів, підживило його інтерес до походження полінезійців: звідки взялися люди на острівцях, загублених в океані? Саме ця мандрівка і стала підвалиною його найвідомішого експерименту, який увійшов до історії під назвою "Експедиція Кон-Тікі" — подорож на плоту з Перу до Полінезії, про яку видавництво "Крок" випустило окрему книгу.

 

 

Квебек — франкомовний регіон Канади, і там теж, як в англомовних Альберті або Саскачевані, є українці. Автор народився і виріс в Україні, а в Квебеку живе з вересня 2000 року і за цей час збагнув, полюбив, записав для нас факти і цікавинки про цей край із власною ідентичністю, традиціями, історією і діалектом. Уявіть, що Квебекуа (мешканці Квебеку) — окрема нація; 2006 року це визнав і федеральний парламент Канади. Імігрантський досвід — це щось зовсім відмінне від досвіду туристичного або дослідницького. Це досвід проростання корінням, досвід пошуку себе і свого місця у новій країні.