«Листи до Алінки» — це історія про двох подруг, що витримує найтяжчі випробування. З дитинства вони були нерозлучні: разом гралися, ходили до школи, відвідували Пласт і танцювальні заняття. Та одного дня все змінилося — одна з дівчат випадково наступила на міну й втратила ногу. Далі було прийняти нового тіла, звикання до іншої реальності та віднаходження радості у звичних речах, і все це з допомогою близьких людей і тих, хто пережив подібні досвіди. Читомо розповідає про процес створення книжки, яка привертає увагу до справді важливих для сучасної України питань.

В Україні понад 3,4 мільйона людей з інвалідністю, і ця цифра щодня зростає через війну.  За даними Міністерства соціальної політики станом на червень 2025, це на 600 тисяч більше, ніж було до повномасштабного вторгнення. Кількість ампутацій внаслідок війни суттєво зросла порівняно з мирним часом. Це стосується не лише військових, а й цивільних, адже чимало поранень спричиняють вибухонебезпечні предмети та постійні російські обстріли українських міст. Тому повна адаптація суспільної інфраструктури та, що не менш важливо, ментальності, до потреб людей з інвалідністю — це безкомпромісна вимога сучасності, яка більше не може чекати.

 У країні сьогодні активно впроваджують архітектурну безбар’єрність — відкривають інклюзивні класи, встановлюють пандуси та ліфти.  «Це надзвичайно важливо, але цього недостатньо,  — переконана Ірина Маркевич, психологиня та керівниця напрямку ментального здоров’я у благодійному фонді «Харків з тобою».  — Важливо, щоб суспільство було психологічно готовим прийняти людей з різними особливостями».  

Саме це переконання спонукало Ірину Маркевич, авторку ідеї книги «Листи до Алінки», створити особливий інструмент, що став би містком між різними досвідами. Фактично вона пропонує вивести у широкий загал поняття психологічної інклюзії — готовності середовища не лише технічно, а й емоційно приймати людей з інвалідністю. 

Для реалізації цієї місії фонд «Харків з тобою» запросив письменницю Юліту Ран, яка втілила складну психологічну концепцію у художній твір. Письменниця зазначає, що історія в «Листах до Алінки» стала для неї особливим досвідом:  «Тут сплелося все, що є важливим для нас: боротьба, перемога духу, віддана дружба та взаємопідтримка. Герої захоплюють своєю стійкістю. Маю надію, що наша книга допоможе суспільству з більшим розумінням приймати людей з ампутаціями та інвалідністю, а рідним — знайти шлях до серця близької людини, яка переживає втрату».

Реальні герої у художньому контексті

У центрі сюжету — історія про дівчинку Алінку, яка втратила частину ноги через вибух, та її подругу Катрусю. Після трагедії Алінка замикається у своєму відчаї, але Катруся шукає, яким чином вона може підтримати найближчу подругу. Ключовим моментом стає спілкування із військовим, побратимом батька, який після втрати кінцівки повернувся до служби. Натхненна цим прикладом, дівчинка починає збирати історії ветеранів та цивільних, що пройшли через ампутацію і стали сильнішими. Її мета — довести подрузі, що протез не є перепоною для повноцінного майбутнього, а жага до життя здатна подолати будь-який відчай.

Унікальність видання в тому, що листи, які тут  розмішені, написані реальними людьми. Їх досвід втрати та відновлення, вписані в художню історію, стають доступними для дитячого розуміння.

«Усе наше дитинство йде війна. І ми досі не знаємо як спілкуватися з нашими однолітками, яких ця війна вдарила сильніше. У когось тато загинув чи ракета знищила житло, і ти хочеш їх підтримати, але не знаєш, які слова підібрати. «Листи до Алінки»  — це приклад правильного спілкування. Ніхто не зрозуміє дівчинку, яка втратила ногу, краще за тих, хто цей шлях вже пройшов. Тому саме їхні листи й стали мотивацією, щоб не здаватись. Мені також сподобалося, що в книжці розповідається не про вигаданих персонажів, а справжніх українських незламних» ,  — прокоментував після прочитання 8-річний Іван Модін, оглядач дитячих книжок та автор проєкту МодінPro.

Серед тих, хто у «Листах до Алінки »  розповіли про свій шлях від травми до сприйняття життя знову:

Ігор Сорока (Сільвер) на війні з 2014 року. Попри те, що у  2017 році підірвався на міні й втратив ногу, повернувся на службу й досі захищає Україну від російської навали;Роман Кашпур  — військовий розвідник, під час одного з бойових завдань підірвався на ворожій протипіхотній міні. Вже за 9 місяців після поранення взяв участь у змаганнях «Ігри героїв» у категорії «профі»;Яна Степаненко — тринадцятирічна бігунка, яка втратила обидві ноги внаслідок ракетного удару по вокзалу в Краматорську у 2022 році, а згодом взяла участь у Бостонському марафоні на протезах, збираючи кошти для ЗСУ;Сергій Філіппов — військовий лікар, підірвався на міні та втратив обидві ноги під час звільнення Харківщини, згодом став учасником «Ігор Нескорених» та повернувся до лікарської справи;Карина Стащищак, танцівниця, яка втратила ногу внаслідок важкої хвороби, та взяла участь в проєкті «Танці з зірками», де вийшла на паркет на протезі. 

Військовослужбовці Андрій Скороход і Тетяна Наумовець, бойові товариші Сільвера, також написали свої листи до Алінки, де розповіли про свій досвід життя з протезом.

« Прочитала на одному диханні. Це найкращий спосіб, як на мене, занурити дітей в реальність, ця книга може допомогти в вихованні тактичності, сприйняття людей с протезами, повазі й розумінню того, що наявність протеза не робить людину гіршою чи іншою. Коли перечитувала листи, й свій також… ніби проживала кожну історію тут і зараз. Мене дуже важко розчулити, але вам вдалось до сліз »,  — написала Карина Стащищак авторкам книжки .

Книга як інструмент для розмови на складні теми

Книжка «Листи до Алінки» була створена у рамках великого проєкту «Протезування як частина життя» як один з освітніх інструментів, покликаний допомогти дітям і дорослим говорити про травми, ампутації й підтримку близьких.

Пілотний семінар, на який зареєструвалося близько 300 вчителів EdCamp, найбільшого в Україні руху за професійний розвиток освітян, підтвердив: українська школа гостро потребує системних занять із психологічної інклюзії. Як говорити з дітьми про травму та прийняття через літературу? Першою відповіддю на це запитання став відкритий урок за книгою «Листи до Алінки», що пройшов у школі «МрійДій» на початку березня 2026 року. Завдяки спільним зусиллям освітян та психологів БФ «СпівДія», складна тема перетворилася на щиру розмову. Діти відгукнулися на історію через листи та малюнки до Алінки, які стали для учнів способом прожити почуте й висловити підтримку героїні.

Розроблені на базі книги методичні конспекти з психологічної інклюзії планують інтегрувати в освітній процес по всій країні. Частину накладу передадуть до бібліотек, реабілітаційних центрів, центрів ментального здоров’я й інших організацій. 

Психологиня Ірина Маркевич наголошує, що найскладніше подолати бар’єри, які існують не через фізичні обмеження, а через психологічні: страх, розгубленість, брак знань.

«Люди з інвалідністю мають стати видимими для суспільства.  Для цього необхідна відкрита дискусія про їхні фізичні та ментальні потреби. Ця книга — старт важливої розмови на складні теми між дітьми та дорослими про те, як приймати, співчувати та будувати простір, де комфортно кожному. Ми маємо змінюватися, кожна людина і все суспільство, щоб прийняти один одного, наша адаптація повинна бути навзаєм » ,  — зазначає Ірина Маркевич, яка має багаторічний досвід роботи з дітьми та з пораненими ще з 2014 року. 

Чому дитяча книжка важлива для дорослих

Дорослі можуть боятися сумних історій, але діти бачать у них надію, бо сприймають світ набагато щиріше та простіше за дорослих. Вони швидше засвоюють нові норми та стають амбасадорами змін. Тобто тими, хто пояснює принципи інклюзії своєму колу дорослих — батькам, вчителям, родичам.

Сприйняття сюжету дітьми та дорослими різниться. Наприклад, є цікава історія, коли книгу прочитали мама та донька. Дитина не сприйняла так драматично події книжки. Ця семирічна дівчинка заспокоювала матусю та витирала їй сльози: «Все буде добре, бо дівчинка жива, у неї є рідні та друзі». Для дітей факт життя та дружби переважає над драматизмом травми.

Харківська педагогиня Тетяна Фоменко наголошує, що книга стала для неї не просто читанням, а багатофункціональним інструментом для складної роботи з дітьми. На прикладі родини своїх знайомих вона переконалася: історія про Алінку допомагає дітям осягнути тему поранення батьків. За словами вчительки, книга спровокувала чесну розмову про те, як жити далі, як реагувати на реакції, тих, хто тебе оточує та що є нормою у спілкуванні. «Листи до Алінки» допомогли дитині знайти слова для свого болю, а дорослим — нарешті почати цей непростий діалог. 

Вона написала відгук про книгу на своїй сторінці у Фейсбуці:  « Я зараз буду не оригінальною, бо знов буду розповідати про любов до Харкова і людей, які тут працюють. Бо видавництво  « Ранок » , Юліта Ран,   БФ  « Харків з тобою »  та Ірина Маркевич не просто видали книгу. Вони створили багатофункціональний інструмент для роботи з дітьми. З цією історією можна говорити про поранення, про сприйняття, про підтримку. Через 1,5 місяця після того, як книга з’явилась в моєму житті та оселилась на книжкові полиці в родині моїх знайомих  —  я можу впевнено сказати, що книга працює. Книга стала тим поштовхом, який допоміг проговорити багато питань між батьками та дитиною щодо травми та інвалідності:  « Чому так сталось? Як до цього ставитися? Як реагувати на слова і дії інших людей? Книга допомогла не лише дитині заговорити про травму рідної людини, а й дорослим почати розмову з дитиною » .

Ірина Маркевич каже, що це і є головна мета проєкту — дати дитині та дорослому опору в новій реальності. 

Також заохочення до дружби та спільного проведення часу з однолітками, які мають інвалідність, дозволяє дітям сприймати інших не як «не таких, як усі», а як рівних. Таким чином, ця книга не лише інформує, але й виховує покоління, здатне створювати суспільство без ментальних бар’єрів, роблячи інклюзію не просто поняттям з навчальних програм, а нормою життя. 

Поспілкуватися з авторкою та дізнатися більше про проєкт можна буде вже у квітні у Києві. Перша презентація відбудеться 18 квітня о 16:00 у книгарні «Сенс» на Хрещатику. Також книга буде представлена на фестивалі «Книжкова країна» на ВДНГ: 23 квітня о 16:00 пройде захід «Пишемо листи до Алінки», а 24 квітня о 16:00 Юліта Ран проведе автограф-сесію для всіх охочих.

Тетяна Леонова