Новий проект Анатолія Мельника «Мамайчуки. Погляд поза часом» представить  понад  50  робіт художника, створених в період з 2007 по 2012 роки.

Тема виставки Анатолія Мельника - той дивний «український простір», творчо відкритий ще Іваном Котляревським, Миколою Гоголем, Остапом Вишнею,  де фантастичне невід’ємне від реального, у  пейзажі перетинаються соціальне і природне, а нестримна вітальність  поєднується з іронією та гумором.

До теми «Козака Мамая» А.Мельник звернувся на початку 2000-х, однак якщо  перші картини  були  в більшості лірико-іронічними, то у новому циклі «Мамайчуки» художник вдається до гострої сатири, насичуючи традиційні образи цілком сучасними алюзіями. Від «Мамаїв» до «Мамайчуків» пролягає погляд художника.  У свій гротесково- сатиричний  спосіб він аналізує  неоднозначність традиції, умовність історичних стереотипів. Художник впевнений -  сміх, гумор, здатність посміятися над собою є ознакою свободи, запорукою життєвої сили і суспільної перспективи.

Невипадково головним героєм його творів  став славетний «Козак Мамай»,  котрий, як вважають дослідники, уособлює «вискрісталізовану віками думу народу про свою сутність». Легендарний лицар зачарованої барокової доби, він  не тільки відобразив   риси української вдачі, а й зафіксував бачення народом самого себе, де героїзація та  поетичність  поєдналися з гумором та самоіронією. Можливо, саме « Козак Мамай», який з віками перетворився на багатозначний метасюжет українського мистецтва, відбив не тільки певний національний ідеал,  а й ту потужну «сміхову культуру», що чи не найповніше  свідчить про  життєву силу та енергію народу.

Анатолій Мельник ,проводячи свого персонажа  крізь різні обставини та ситуації, створює свою версію традиційного міфу, де природне та історичне тісно переплелися між собою.     

     

Важливе місце на виставці належить і українським пейзажам,  що несуть у собі відгомони легендарного минулого. Так у творчості художника перетинаються «міф історії» і «міф географії», магія української природи і  незабутні легенди. Вдивляючись  у навколишній світ, розмірковуючи над його  дивами та парадоксами, митець  сприймає його не споглядально-відсторонено, а чуттєво і емоційно, часто ототожнюючи себе з тим, що зображує. Адже малюючи поля соняхів під сонцем,  Карпатські ущелини та  «Мамаїв», що заплутали на історичному роздоріжжі, він  так чи інакше  розповідає про самого себе, про те, що йому болить і хвилює, про те, що дає радість і  повноту життя.

Галина Скляренко, кандидат мистецтвознавства

АНАТОЛІЙ МЕЛЬНИК (р.н. 1953)

Закінчив Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова у Львові у 1984 році. Член Національної Спілки художників України Народний художник України Член Національної академії мистецтв України Президент Українського національного комітету Міжнародної  ради музеїв (ІСОМ). Генеральний директор Національного художнього музею України (2000-2012)