Юрій Андрухович:

«16 січня всіх нас, із тими молодими людьми включно, злодійкувато і по-шахрайському, боягузливо, злочинно і підло вирішили загнати в орвеллівський світ. Що за демони інструктують цю владу в її дедалі божевільніших діях? Які московські специ понаїхали сюди керувати спецоперацією "братів менших"? Завдання ж Великого Брата більш-менш очевидне – зробити нашу країну ще страшнішою від його власної. Щоб він вряди-годи виглядав цивілізованим посередником між нормальним світом і цим пеклом, до якого нас намагаються запроторити. Уже 17-го вранці, переглядаючи світлини сотень знайомих і незнайомих українців у друшляках і каструлях, я подумав: "Ось де втілюється літературна класика – в обличчях цих чудових Дон-Кіхотів, які ось у такий незворушно-незламний спосіб виразили свою глузливу і презирливу непокору". Пригадався ще й початок "Трьох мушкетерів", де батько, виряджаючи юного д´Артаньяна в Париж, заповідає йому якомога частіше битися на дуелях, "тим більше, що дуелі тепер заборонені". Нам, українцям, заборонили не дуелі. Нам заборонили бути людьми. Кожен крок вільної незалежної людини згідно з божевільним планом влади відтепер каратиметься законом. До речі. Я написав "влади"? А, може, пора вже перестати їх так називати? Навряд чи мешканці окупованих територій у роки війни називають "владою" окупантів-пришельців. Тим більше таких, що порушили будь-які межі здорового глузду. Я знаю, що багато хто з вас нині ще вирішує, чи їхати до Києва. Якщо я смію висловити і свою думку, то ось вона: тисячу разів так. Нас має ставати дедалі більше. Це єдиний шлях унеможливити переворот і зупинити кошмарну перспективу країни-концтабору. Інакше тим, які виживуть, залишиться до кінця днів своїх сидіти по брудних і холодних норах, вряди-годи перечитуючи заборонений роман Джорджа Орвелла».

Повністю колонку Юрія Андруховича можна прочитати на сайті ТСН.ua