У розмові йшлося про Росію у міжнародному політичному контексті, про чеченські війни, про ставлення Заходу до внутрішніх змін в Україні.
Кристина Курчаб-Редліх жила у Росії протягом 14 років. На початку їй здавалося, що вона розуміє і відчуває місцеву культуру та ментальність, але згодом виявилося, що всюди тут є «подвійне дно». І цей феномен поширюється й на ставлення зовнішнього світу до Росії: відбувається «путінізація» світової політики, коли ніхто не хоче вступати у відкритий конфлікт із цією державою. Приміром, про чеченську війну, у якій постраждало багато мирних громадян,   дуже мало говорять навіть такі організації, як ООН. Та й у Польщі висвітлення теми журналістами — на таблоїдному рівні, бо ніхто не зважується зробити глибшу аналітику. А у Росії засоби масової інформації перебувають під жостким контролем.
Кристина Курчаб-Редліх тривалий час жила в Росії, працювала у Чечні під час другої чеченської війни, коли в”їзд журналістам на цю територію заборонили. Вона дійшла висновку, що частина терористичних актів, скоєних у цей та пізніший період, контрольовані державними спецслужбами. Свої книжки, прекладені українською, журналістка рекомендує усім, хто хоче дізнатися маловідомі факти про ФСБ та Путіна.        

У інтерв´ю для «Українського тижня» Кричтина Курчаб-Редліх каже: «Те, що я написала – це зіставлення російських журналістських розслідувань. Я нічого сама не вигадувала, просто зібрала все у логічну цілість і проаналізувала, щоб зрозуміти, «откуда ноги растут». Я зіставляла петербурзьку і московську пресу, поки вона була вільна, а потім користувалася матеріалами видання "Новая газета". … Мої книжки – це не відкривання Америки. Це просто хронологічний аналіз фактів. І щоб у читачів не склалося хибного враження, я не заявляю, що абсолютно всі чеченські терористичні акти організовувалися спільно з російськими спецслужбами».

Кристина Курчаб-Редліх — польська журналістка, авторка численних публікацій про останній період існування СРСР, чеченський конфлікт та сучасну Росію. Стефан Братковський, патріарх польської журналістики, називає Кристину Курчаб-Редліх “польською Політковською”, натякаючи цим на контраверсійність мислення та ціну ризику. У 2005 році “Аmnesty International”, Гельсінська фундація та чеченська організація “Эхо войны” висунули її кандидатуру на Нобелівську премію миру.

Інформація: Книгарня «Є»