Постановка Миколи Яремківа (попередні роботи в Молодому – «Кайдаші» за І.Нечуєм-Левицьким, «Сім бажань Зербіно» за казкою Е.Лабуле, «Конотопська відьма» за Г.Квіткою-Основ’яненком, «Моя дорога Памела…» Дж.Патріка).  

Київський академічний Молодий театр звернувся до творчості знаного українського драматурга М. Старицького і знову спробує розгадати загадку творчої особистості, митця у прем’єрній виставі «Талан». Цього разу, ми розповімо вам історію життя однієї актриси, чий талант поставив під питання її життєвий талан. Чи можна змінити справжнє золото на театральну бутафорську псевдорозкіш, чи можна поміняти  шикарні апартаменти на пилюгу театральних куліс, а любов  на прихильність глядачів?   

П’єса корифея національного театру М. Старицького, 170-річчя з дня народження якого українська культурна громадськість святкуватиме у грудні цього року, «Талан», цілком присвячена театральному середовищу і розповідає про складний і хвилюючий світ духовного життя українських провінціальних акторів. Письменник показує їх побут, професійні та поза сценічні взаємини.  В українській мові словом талан називають долю, життєвий шлях кого-небудь або ж щасливу долю, удачу... Театр звернувся до творчості знаного українського драматурга, аби знову спробувати розкрити загадку творчої особистості, митця . В основі сюжету – історія життя однієї актриси, чий талант поставив під питання її життєвий талан. Чи можна змінити справжнє золото на театральну бутафорську псевдорозкіш, чи можна поміняти  шикарні апартаменти на пилюгу театральних куліс, а справжнє кохання  на прихильність глядачів? Свій твір М. Старицький присвятив геніальній українській артистці Марії Заньковецькій, до якої ставився з великою шаною. Вона ж певною мірою була прототипом головної героїні – Марії Лучицької. Більшість епізодів автор взяв з біографії актриси, навіть не дуже змінивши їх. Сценічне життя п’єса розпочала в бенефіс Марії Заньковецької в Москві 26 березня 1894 p., де в той час гастролювали українські актори. Роль Лучицької бенефіціантка зіграла тоді з величезним успіхом, але пізніше відмовлялась від неї, мотивуючи це тим, що їй тяжко грати саму себе. 

Над виставою також працювали: художник-постановник Володимир Карашевський, художник по костюмах Лариса Чернова, музичне рішення створив Олександр Костенко, пластичне – Людмила Попович. 

У ролях: Н. Васько, С. Бочарова, Г. Розстальна, М. Дробот, н.а. України Т. Стебловська, з.а. України Т. Ігнашкіна, І. Щербак, н.а. України О. Безсмертний, О. Галафутник, Б. Георгієвський, А. Сомик, А. Колесник, І. Бжезінська, Ф. Горбенко, А. Костюкова, з.а. України О. Швець, Н. Козленко, н.а. України В. Шептекіта, М. Вороненко, О. Іванов, А. Мартинішин, студенти КНУТКіТ ім. І. Карпенко-Карого. 

Подробиці і бронювання квитків: http://www.molody.kiev.ua