Ім´я Йосифа Бурґа добре відоме у всьому світі завдяки численним перекладам різними мовами - німецькою, італійською, російською, польською. «Пісня над піснями» - уже не перша книжка єврейського письменника, що вийшла українською. У 1997 році Петро Рихло переклав збірку оповідань і нарисів цього автора під назвою «Квіти і сльози».

Йосиф Бурґ народився у невеличкому містечку Вижниця, яке здавна було знаним центром буковинських хасидів. Його батько працював плотогоном, а мати - домогосподаркою. Якось вона попросила рабина, щоб благословив дитину, а той відповів: «Навіщо? Він уже благословенний»!

Як зазначає у передмові до «Пісні над піснями» Петро Рихло, «один із секретів популярності творів Й. Бурґа полягає саме в його постійному тяжінні до свого рідного краю». Легенди батьківщини та цікаві оповідки про її мешканців знаходимо у розділі «Під небом Буковини». Тут автор розповідає про сільського священика Маковея, який врятував євреїв села Іспас від смерті; про старого єврея Азріеля, який жорстоко помстився тим, хто хотів його смерті; про тяжку долю сироти Шіфре-прачки, яка рано втратила коханого чоловіка.

У текстах Бурґа з´являється чимало інших колоротних персонажів. Це і плотогон Берке, і Мойдл-кравець, і лісовий сторож Азріель, і ребе, який віддав життя за віру. Проте стрижневим образом збірки є кафе «Централ», де збиралися митці єврейських кварталів Відня. Вони приходили сюди «зі своїми мелодіями та барвами, приносили проміння радості й тіні смутку». За філіжанкою кави гості обмінювалися новими ідеями, розповідали про твори, «які вже написані, й про ті, котрі існували тільки у задумах». Із трепетом Бурґ згадує, що саме в цьому закладі його вперше назвали «єврейським письменником». Більше історій про столицю Австрії, її тогочасних мешканців, звичаї, самотність людини у великому місті знаходимо у розділі «Серед віденських кам´яниць».

Йосиф Бурґ описує в книзі свої знайомства з єврейськими поетами Менделем Нейгрешлом, Бером Горовіцом, Кубі Волем, Елієзером Штейнбарґом, Мойше Альтманом, дає влучні характеристики їхній творчості. Основний акцент письменник робить на трагічній долі цих поетів. «Творчу біографію кожного письменника визначають його книги. Але особистість, яка стоїть за книгами, очевидно, не менш важлива», - стверджує автор «Пісні над піснями».

Перу Бурґа властивий детальний опис природи, інтер´єру, де відбувається та чи інша історія. Він помічає дрібні деталі, влучно вимальовує образи, активно бавиться метафорами. «В кутку на стіні висіла велика чорна тарілка, вона скаженіла від люті, випльовуючи гори злоби і жовчі проти євреїв». Або: «Гострим мечем блискало з радіоприймача тисячолітнє марновірство ворожого світу».

Окремий розділ книги присвячений «Російським враженням». Серед них - візит до знаменитої картинної галереї Ермітаж (оповідання «Фрески»). Тут його найбільше ваблять старовинні фрески. У автора виникають відчуття, мовби «розмотався раптом згорток Тори, й замість чорних, одухотворених літер спалахнули пурпурово-червоні й сяйно-зелені барви». У всіх роботах письменник бачить «дивний, майже містичний зв´язок між багатством фресок італійського майстра Рафаеля Санті та образами Біблії, сповненими стриманої прихильності й любові». Вони заворожують, повертають у часи створення світу, коли все ще тільки починалося.

На очах Бурґа змінювалися уряди, політичні режими, панівні ідеали. Усе це він детально фіксував у своїх новелах. «Коли я народився, - читаємо у західнонімецькій газеті «Райнішер Меркур» інтерв´ю з письменником, - Австрія вважалася нашою вітчизною, Відень - нашою столицею, а Франц-Йосиф - нашим цісарем. Коли я був підлітком, то нашою вітчизною стала Румунія, нашою столицею - Бухарест, а Фердінанд - нашим королем. Коли я дійшов зрілості, то наша вітчизна почала зватися Радянським Союзом, наша столиця - Москвою, а Сталін був батьком усіх народів. Але я не австрієць, не румун і не росіянин, я - буковинець... Я буковинець від маківки до п´ят».

Важливо, що рідна земля не забуває своїх визначних діячів. Протягом тривалого часу Йосиф Бурґ був головою єврейського Товариства імені Елієзера Штейнбарґа, засновником і головним редактором відродженого єврейського часопису «Черновіцер блетер», почесним громадянином міста Чернівці, Заслуженим діячем культури України. Сьогодні «останній лицар їдишу» знову повертається до українських читачів своєю «Піснею над піснями».