Цьогоріч виповнюється 100 років від дня народження видатного українського етнографа і публіциста Олекси Воропая, якому судилося поневірятись світами і померти далеко від рідної землі (м. Лідс в Англії).

Олекса (Олексій Іванович) Воропай – дійсний член Королівського антропологічного інституту, Інституту біології та Ботанічного товариства Великої Британії. Дійсний член УВАН (Нью-Йорк). Народився 9 листопада 1913 р. в Одесі. 1940 р. закінчив Агрономічну академію зі званням ученого агронома. Український фольклор почав збирати ще в 1937 р. Після Другої світової війни опинився в еміграції. У1944–1948 рр. робив записи в таборах робітників-остарбайтерів і таборах для переміщених осіб. Від остраху перед репатріаційними комісіями імена людей, щоб їм не зашкодити, він зашифрував. У роботі йому допомагали філолог Л. Білецький та етнолог З. Кузеля. З тієї ж причини перші роботи О. Воропая вийшли під псевдонімом.

В Авгсбурзі під псевдонімом Олекса Степовий він надрукував сім книжок — «Вогні в церкві» (Українські народні легенди, записані в Україні 1942–1943 рр.), «Українські народні танці», «Звичаї нашого народу», «Ясир» та ін. Особливо цікавою є книжка «Ясир». Тут опубліковано вірші й листи, написані з німецької неволі. Переїхавши до Лондона, О. Воропай видав у 1952–1955 рр. «Українські народні приповідки» й «Українські народні загадки». На сторінках лондонського часопису «Визвольний шлях» надрукував статті «Етнографія — наука про націю», «Цілюще зілля» та ін. В Лондоні 1953 р. дослідник видав спогади про голод «В дев’ятім крузі», на які 37 разів посилається у своїй книжці про голодомор Р. Конквест.

1957 р. учений став доктором слов’янської етнології, а в 1961 р. в Українському вільному університеті в Мюнхені захистив дисертацію на звання доктора природничих наук.

Головна праця О. Воропая — двотомний етнографічний нарис «Звичаї нашого народу» (1966, Мюнхен), в якому ретельно дібрано звичаї та обряди різних регіонів України, що пов’язані з народним та релігійним календарями. Ця книга поєднує принципи науковості та популярності і є однією з кращих українських етнографічних праць XX ст.

Із листів О. Воропая відомо, що ці два томи були початком широкого задуму. Дослідник планував видати «Родинно-побутові звичаї» (т. 3), «Рослини в звичаях і віруваннях українського народу» (т. 4), «Тварини і птахи в звичаях українського народу і віруваннях» (т. 5), «Побут, звичаї української провідної верстви» (т. 6), «Історичні перекази та легенди» (т. 7). Із великого задуму О. Воропай встиг видати роботу «Рослини в звичаях та віруваннях українського народу» (Мюнхен, 1968 р.). Відомо також, що в 1966 р. він працював над третім томом.

Помер 20 липня 1989 року. Де зберігається нині архів ученого, невідомо. Його документи, підготовчі матеріали до невиданих праць ще не вивчено.

Університетське видавництво  «Пульсари» підготувало до друку його найвизначнішу і найціннішу працю «Звичаї нашого народу» — вперше в кольоровому варіанті.
Ілюстрації до книжки, що має понад 600 сторінок, виконала художниця Інна Бородаєва.