П’ять авторів читають свою прозу: вже написану,  але ще не видану й не розтиражовану. Та щоб тексти не зависали в повітрі в самій лише усній формі, кожен твір оформлено зшитою вручну книжкою в єдиному примірнику. «Проза на дотик» - спроба гармонійно поєднати зміст і форму: літературний твір і книгу як річ, яка важлива своїм виглядом, відчуттям на дотик, неповторністю.

Читають:

Олексій Гвоздик «Острів»: …Тепер я на острові. Тут мінімум життєвих подій. Мінімум дурних вчинків. Схованка від карми.

Артем Захарченко «Ноосфера і Василь»: …Вирішив Василь перевірити, чи справді є в Ноосфері Вічність. І перед ним розкрилась бездонна мозаїка, де кожен камінчик знав Вічність

по-своєму.

Антон Кушнір «URBANSTRIKE»: Історія про людей, які відкривають для себе інший бік міста: інші місця, інші види активності, інших людей. Футбол у підземній річці, хуліганство у фастфуді, пікнік на верхівці опори лінії електропередач, веселе нищення білбордів, фестиваль у закинутому будинку. І в міру того, як зростає рівень напруги та ризику, кожен має для себе з’ясувати, що він шукає у цій активності, чи є межа, після якої варто зупинитись, і що буде, якщо таки зупинишся.

Марія Литвин «Картинки»: Всякі історії про людей, які живуть своє життя. Їм байдуже, напише хтось про них, чи ні. Важливо, як упоратися зі своїми днями і захистити головне.

Вікторія Черняхівська «Ручна робота»: …а він сказав, що це найкраще, що він має: тонути в цьому морі води, намиста, яблук.

Рукотворні книжки в єдиному примірнику створені в рамках проекту Vtilennya.com.