Молоді автори з різних областей України приїхали сюди, щоб отримати практичні навички і досвід літературної діяльності. Лектори, що навчають «молодняк», – відомі професійні письменники, зокрема Тарас Прохасько, Юрко Іздрик, Макс Кідрук, Лариса Денисенко та інші.

Формат Літшколи сприяє гармонійному поєднанню творчої та практичної частин, які могли б у майбутньому стати неабиякою опорою для розвитку та просування молодого літератора – учасника проекту.

Наприклад, видавець Завен Баблоян розповів про особливості книжкового ринку в Україні, роботу видавництв та особливості співпраці із автором. Отриману теорію учасники відразу закріплювали практичною роботою: написання листів у видавництва, які в свою чергу були детально проаналізовані та прокоментовані Завеном. Також учасники розробляли концепції різних видань. Причому потрібно було придумати не лише зміст продукту, а й ефективні способи його просування.

Письменник Тарас Прохасько разом із учасниками розбиралися з причинами та наслідками процесу писання як такого. Максим Кідрук розповів, як стати успішним письменником, та як працювати над вдосконаленням авторського стилю. Лариса Денисенко поділилася прийомами спостереження за навколишнім середовищем, зокрема, як навчитися чути мову персонажа, за якою його можна викрити. Згодом учасники мали написати діалоги, за якими слухачі проекту впізнавали б одне одного.

До практичної частини можна віднести лекції:  Андрія Любки –«Як прорубати власне вікно в літературну Європу», «Авторське право: практичні поради» Лариси Денисенко, «Відеопоезія в Україні: від створення до конкурсів та фестивалів» – Мар’яни Максим’як,  «Як організувати літературний фестиваль» – . Не можна не згадати перформанс-лекцію Юрка Іздрика, присвячну проблемі правильної декламації віршів, яка переросла в прямий приклад «як це треба робити», - виступ арт-гурту DrumТИатр.Гриця Семенчука

Не обійшлося і без відпочинку: гри в «літературну мафію», літературних читань, живого спілкування за кавою, екскурсій в гори тощо.

Олександр Стукало, учасник: «Коли тридцятеро людей збираються в одному дерев’яному котеджі серед гір на висоті 930 метрів над рівнем моря, з цього можна зробити кілька оповідань, принаймні десять подружніх пар, три футбольні команди або ж одну неповторну Літшколу від "Марусі". Коли в цей-таки котедж приїжджають хороші лектори, яким теж хочеться поділитися мудрістю, завжди вийде щось добре. Лежати ніколи: з дев’ятої ранку і до шостої вечора – безупинні лекції, обговорення, горіння, палання й творення. Письменникам узагалі важко, вони аутсайдери. Тому їх треба об’єднувати: ану ж, може, і вийде щось добре; може, хтось навчиться захищати свої права, писати листи видавцям (яким до вас загалом нема діла), їздити деінде на стипендії? І тоді колись, за якийсь час, відомі й майже відомі автори у мемуарах згадають: усе почалось із Літшколи».

Лариса Денисенко, письменниця, лектор: «Програму цьогорічної Літературної школи, на мій погляд, було складено вдало. Від практичних порад (Кідрук, Баблоян, Денисенко, Любка, Максим`як) – до філософії (Прохасько, Іздрик); лекції читали поети та прозаїки, письменники, що представляють різноманітні жанри, а також люди, котрі займаються видавничою діяльністю, фестивалями тощо. Знаєте, на мій погляд, головне на таких заходах – знайомства та спілкування. Ну, плюс те, що можна ближче подивитися-послухати представників сучасного літературного процесу, комусь це додасть скепсису, комусь подарує натхнення».   

Завен Баблоян, видавець, лектор: "Маруся" демонструє новий прогресивний стандарт культурного менеджменту, притому в настільки непростій галузі, як література. Спираючись на потужний український культурний ресурс - як на майстерність і досвід фахівців і митців, так і на талановитість та енергію початківців, - ця організація, фактично, будує "спільноту свідомості" національного масштабу: гнучку, насичену зв´язками, швидку на проекти; і головне - вона повертає людям відчуття їхнього контакту одне з одним, сенс цього контакту, відчуття своєї важливої справи в своїй країні. Тому не дивно, що за три роки Літня літературна школа від наметового табору дозріла до освітньої інституції, яка на тиждень охоплює триповерховий готель в горах і функціонує як своєрідний "шаолінський монастир" для тих, хто прагне вдосконалитися в літературі і в розумінні того, чим є література».

Юрко Іздрик, письменник, лектор: «Було весело. Публіка вдячна й небезнадійна. Долина нарцисів. Дай Боже здоров’я».