Покрово, Покровонько

Покрий мою головоньку.

Хоч хусткою, хоч наміткою

Аби не лишилася дівкою. Восени в Україні кожне село «гуло» весіллями. Апогей їх припадав на свято Покрови Пресвятої Богородиці, бо, як говорили в народі: «Покрова покриває землю листом, а дівку вінком».

Тож вранці на Покрову матері дівчат на виданні вивішували під стріхою своєї хати калину, відкривали скриню, брали з неї рушники, виткані донькою, і, не закриваючи віко скрині, прив’язували ці рушники до відчинених дверей, щоб старости заходили до хати, а Покрова допомагала весілля гуляти.

Двері на Покрову відчиняти,

Виставку українських рушників оглядати,

На автентичному весіллі з Одещини гуляти,

Пісні співати й танцювати.

А бавити, веселити і дивувати буде фольклорно-етнографічний колектив «Витоки» із села Загнітків Кодимського району Одеської області. 

ВХІД ВІЛЬНИЙ