Цією книжкою хотіли б заволодіти всі сильні світу цього, адже  «Книга життя» неймовірним чином впливала на долі людей, навіть на основні події історії Центрально-Східної Європи. Бо хто володів книгою, той знав своє майбутнє. У новій повісті письменник Володимир Хрущак пропонує читачу разом із героями цієї книжки пройти всі етапи неймовірного пригодницько-езотеричного розслідування. Мета пошуків героїв «Книги життя» - містичний рукопис Юрія Дрогобича, який свого часу прочитали Іван Вишенський, Самійло Величко, Григорій Сковорода, Іван Котляревський та багато інших. Пошуком безцінної книги займався відомий алхімік Каліостро. Чому «Книга життя» бентежила кращі уми минулого, і як рукопис вплинув би на сучасну Україну, читайте у розмові з автором книги Володимиром Хрущаком

- Пане Володимире, ось вже багато років ви працюєте журналістом, були головним редактором кількох львівських видань. Вам повсякчас доводиться працювати з реальними, гострими темами, а тут - художня література, фікція. Як вдається поєднувати ці заняття? Чи не заважають вони одне одному?

- Журналістика для мене - це професія, засіб для існування, а література - це те, що приносить задоволення. Хоча в основі і журналістики, і літератури лежить творчість, обидві вони дуже різні за своєю природою. Журналістика будується на фактах, література - на уяві. І саме література дозволяє мені висловити ті думки та ідеї, які не дозволяє висловити журналістика. Та й не просто висловити.

Можна дати чимало відповідей на запитання чому письменники пишуть книги. Хтось це робить, щоби реалізувати себе, хтось - щоби заробити гроші, хтось - тому, що йому подобається писати, а хтось - тому, що не може цього не робити. Коли у твоїй голові живуть різні герої, самі собою укладаються різні життєві ситуації, сценарії, сюжети, дуже часто у тебе є лише два шляхи - або випустити їх на волю,  або збожеволіти. І перший із цих шляхів значно цікавіший, хоча і значно складніший.      

 - У вашій повісті «Книга життя» героя залишає дружина лише тому, що він занадто багато читає. Парадокс, бо зараз люди читають щоразу менше. Чим для вас є культура читання, як оцінюєте її серед сучасників?

- На жаль, проблема зменшення популярності книг, а відповідно, й самого читання, існує не лише в Україні, а й в усьому світі. Якщо, до прикладу, у ХІХ ст. читання було однією з найкращих можливостей заповнити вільний час, а то й розвагою, то зараз література змушена конкурувати з інтернетом, телебаченням, комп´ютерними іграми... І на жаль, цю конкуренцію вона дедалі частіше програє, оскільки читати книгу все ж таки складніше, ніж, скажімо, дивитися фільм чи телепрограму. Книга змушує напружувати мозок, а це сучасні люди роблять не надто охоче.

Щодо власне України, то до усіх цих негативів у нас додається ще й відсутність культури читання. Люди попросту перестали відчувати потребу розуміти світ через книги, а щоби виправдати свій нігілізм, скаржаться на дорожнечу книг. Сьогодні вони не дешеві, це правда. Але в середньому одна книжка у Львові коштує як дві-три філіжанки кави. Від однієї чашки кави на день не відмовиться майже ніхто. А от від книги...    

- Зацікавте читачів, розкажіть трохи про повість «Книга життя»...

- Головні герої - двоє книголюбів, для яких у силу обставин читання книг залишається єдиним задоволенням, яке вони отримують від життя. Одного разу вони дізнаються про існування загадкової книги, в якій можна прочитати абсолютно усе про своє минуле і навіть зазирнути у майбутнє. У середньовіччі в Італії цю книгу створив Юрій Дрогобич, а згодом привіз на батьківщину, де вона побувала у руках багатьох історичних діячів. За нею навіть полював відомий авантюрист граф Каліостро. Згодом її сліди загубились, а згадку про неї мої герої знайшли лише у наш час. Заінтриговані, вони відправились на її пошуки, а знайшовши, сподіваного щастя від неї не отримали. Натомість отримали зовсім інше.

- Сюжет вартий цілого роману, а ви написали лише повість...

В одному із найбільших видавництв мені так і порадили -- збільшити книгу до обсягу роману, і тоді вона буде комерційно успішною. Вибір між пригодницьким романом на зразок Дена Брауна чи філософською повістю у стилі Борхеса переді мною стояв ще тоді, коли виник задум повісті, і я свідомо вибрав друге. Особисто для мене це було значно цікавіше.  

До речі, до збірки «Книга життя» увійшло ще й кілька оповідань, в яких обіграються різні життєві ситуації. Усі вони також мають виразний філософський підтекст і повинні припасти до душі тим, хто цікавиться інтелектуальною прозою.            

- Повернемося до вашої повісті, яка дала назву збірці. Якби Україна заволоділа цією книжкою, щоб прочитала вона про себе, своє теперішнє та майбутнє?

- Про себе прочитала б, напевне, те, що зараз пишуть у всіх газетах та транслюють на всіх телеканалах. Про майбутнє сказати важче, адже всі ми тільки можемо здогадуватися, що нас чекає далі, і  рідко коли вгадаємо, що буде насправді. Наше життя залежить від багатьох обставин і подій, від перебування в тому чи іншому проміжку часу, тому майбутнє для нас лишається закритим. Про це теж йдеться в книзі. Ми - творці свого майбутнього. Є люди, котрі невтомно працюють над собою, постійно розвиваються, вкладають дуже багато у прийдешнє. Та більшість - живуть одним днем, тому для них «Книга життя» не становитиме жодної користі. Важко сказати, чи хтось один, хто зазирнув у цю книгу, зміг би змінити наше сьогодення. Майбутнє змінюють пасіонарні особистості, які вірять у себе та свої ідеї. Кожен із нас - творець власного майбутнього, можливо, в цьому й є зашифрована містична загадка «Книги життя».