Re: цензії

23.01.2021|Ганна Клименко-Синьоок
Опір локдауну, або Мандри в «поміжчасся» та «поміжпростор’я»
23.01.2021|Людмила Даниленко, кандидатка філологічних наук
Заглянути в СРСР і обов’язково повернутися
22.01.2021|Віра Марущак
Рядки, наповнені любов’ю
22.01.2021|Богдан Дячишин, Львів
«Я і є пам’ять»
22.01.2021|Ярослав Поліщук
Наші прекрасні шістдесяті (?)
Сила небайдужих
20.01.2021|Ірина Будзяк, Івано-Франківськ
Спішу до вас
18.01.2021|Валентина Семеняк
Маємо пам’ятати: у кожного з нас своя, наймиліша у світі «Загребля»
17.01.2021|Олександр Козинець
Добро, яке випромінює радість
17.01.2021|Ярослав Поліщук
Знаки часу

Інфотека - письменники

Вороний Микола

Народився 6 грудня 1871 року на Катеринославщині в сім´ї ремісника.

Навчався у Харківському та Ростовському реальних училищах, згодом у гімназії в Ростові-на-Дону. Він був одним із організаторів «Української громади» в Ростові-на-Дону, зазнав впливу таємного «Братства Тарасівців» у Харкові. Навчався також у Віденському і Львівському університетах. Перебуваючи у Львові, зблизився з І. Франком, стає членом редколегії прогресивного українського журналу «Житіє і слово» та режисером театру «Руська бесіда». 1910 року видає свої перші збірки віршів «Ліричні поезії» (1911 р.) та «В сяйві мрій» (1913 р.), які засвідчили його талановитість і майстерність як поета-початківця. Микола Вороний не прийняв жовтневого перевороту, змушений був емігрувати до Польщі. 1920 році у Варшаві виходить друком нова збірка поезій «За Україну». Згодом повертається до Львова, де видає театрознавчі книги і розвідки – «Режисер», «Драматична примадонна», «Пензлем і пером». 1926 року повертається до Радянської України. 1934 року проти нього порушене попереднє слідство. Був висланий спочатку до Воронежа, а потім до Бєжиці і Новоукраїнки. Навесні 1938 року його знову заарештовано, звинувачено у контрреволюційній діяльності і засуджено до розстрілу.

Син Миколи Вороного — Марко, теж письменник.

 



Партнери