Re: цензії

27.06.2025|Ірина Фотуйма
"Коні не винні" або Хроніка одного щастя
26.06.2025|Михайло Жайворон
Житомирський текст Петра Білоуса
25.06.2025|Віктор Вербич
Про що промовляють «Вартові руїни» Оксани Забужко
25.06.2025|Ігор Зіньчук
Бажання вижити
22.06.2025|Володимир Даниленко
Казка Галини Пагутяк «Юрчик-Змієборець» як алегорія про війну, в якій ми живемо
17.06.2025|Ігор Чорний
Обгорнена сумом смертельним душа моя
13.06.2025|Тетяна Качак, літературознавиця, докторка філологічних наук, професорка Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника
Звичайний читач, який став незвичайним поетом
12.06.2025|Ігор Зіньчук
«Європейський міст» для України
07.06.2025|Ігор Чорний
Сни під час пандемії
03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Каміння не мовчить: контур герменевтики

Останні події

01.07.2025|21:38
Артур Дронь анонсував вихід нової книги "Гемінґвей нічого не знає": збірка свідчень про війну та життя
01.07.2025|18:02
Сергію Жадану присуджено австрійську державну премію з європейської літератури
01.07.2025|08:53
"Дикий Захід" Павла Казаріна тепер польською: Автор дякує за "довге життя" книги, що виявилась пророчою
01.07.2025|08:37
«Родовід» перевидає «З країни рижу та опію» Софії Яблонської
01.07.2025|08:14
Мартин Якуб презентував у Житомирі психологічний детектив "Гріх на душу"
01.07.2025|06:34
ТОП-10 книг ВСЛ за червень 2025 року
01.07.2025|06:27
Українська письменниця Євгенія Кузнєцова у лонглисті престижної премії Angelus
29.06.2025|13:28
ВСЛ оголосило передзамовлення на книжку Юлії Чернінької "Бестселер у борг"
26.06.2025|19:06
Дмитро Лазуткін став лауреатом літературної премії імені Бориса Нечерди
26.06.2025|14:27
Роман, що повертає емпатію: у Луцьку вийшла книжка Костянтина Коверзнєва

Інфотека - письменники

Вороний Микола

Народився 6 грудня 1871 року на Катеринославщині в сім´ї ремісника.

Навчався у Харківському та Ростовському реальних училищах, згодом у гімназії в Ростові-на-Дону. Він був одним із організаторів «Української громади» в Ростові-на-Дону, зазнав впливу таємного «Братства Тарасівців» у Харкові. Навчався також у Віденському і Львівському університетах. Перебуваючи у Львові, зблизився з І. Франком, стає членом редколегії прогресивного українського журналу «Житіє і слово» та режисером театру «Руська бесіда». 1910 року видає свої перші збірки віршів «Ліричні поезії» (1911 р.) та «В сяйві мрій» (1913 р.), які засвідчили його талановитість і майстерність як поета-початківця. Микола Вороний не прийняв жовтневого перевороту, змушений був емігрувати до Польщі. 1920 році у Варшаві виходить друком нова збірка поезій «За Україну». Згодом повертається до Львова, де видає театрознавчі книги і розвідки – «Режисер», «Драматична примадонна», «Пензлем і пером». 1926 року повертається до Радянської України. 1934 року проти нього порушене попереднє слідство. Був висланий спочатку до Воронежа, а потім до Бєжиці і Новоукраїнки. Навесні 1938 року його знову заарештовано, звинувачено у контрреволюційній діяльності і засуджено до розстрілу.

Син Миколи Вороного — Марко, теж письменник.

 



Партнери