Завантажити

братів. Якось вони вирішили випробувати їх і наказали знищити злих духів, пересунути сім гір і поглибити чотирнадцять морів. Все виконали Равана і Кумбкахарни. Тоді боги сповістили, що в нагороду вони можуть просити, що завгодно.
- Я не боюсь нікого з людей, - промовив Равана, - тому прошу одного: нехай мені ніколи не загрожує смерть від рук богів.
- А я взагалі нікого не боюсь, - позіхаючи, сказав Кумбкахарни, - мені б лише спати та їсти вдосталь!
Боги погодилися, і з тих часів немає на світі сили, здатної подолати Равану, його брата боги винагородили вічним сном, а прокидається він лише раз на п'ять років, щоб досхочу наїстися. Обидва брати живуть на острові в океані. І з того часу нікому нема порятунку від лютого і ненажерливого Равани; він ганяє по землі й скрізь сіє смерть та жах. Навіть могутні боги не можуть захистити людей від злого демона. Тоді боги зібралися на раду, щоб вирішити, як втихомирити безжалісного ракшаса. Вони згадали, що демон, прохаючи для себе божественний дар, забув про смерть від руки людини. Боги вирішили, що настав час народитися героєві, який врятував би світ від лютого Равани. І тоді Айодг'ї народився ти, Рамо. Я виконав волю богів...
- Так ось для якого подвигу ти народився, брате! - вигукнув здивований Лакшмана.
- І все ж тобі слід берегтися Равани, - обережно зауважила Сіта.
- Я не боюсь його, але й не маю проти нього зла у своїй душі, - відказав Рама. - Все, що я хочу, це знайти місце в глухій гущавині лісу, щоб там перебути призначений батьком термін.
- Таке місце я вам вкажу, - обізвався самітник. - Але в лісі дуже небезпечно: тут живуть хижі звірі й люті ракшаси. Тому я подарую тобі чарівні стріли. – І з цими словами старий простягнув Рамі три стріли. - Дві з них прості, а ось ця, з алмазним наконечником, призначена для вирішального бою з Раваною. Бережи її - й самітник попрощався з Рамою.
Справді, недалеко від хижки старого подорожні знайшли чудову місцину на березі річки. Брати збудували курінь і замешкали в ньому. Кожного дня вони по черзі ходили на полювання, а Сіта їм готувала їжу. А ще вона посадила на березі річки насіння пшениці й бобів, і згодом друзі мали всього вдосталь. Проте брати ніколи не покидали беззахисну жінку саму. Один з них завжди залишався.
Викрадення Сіти
Минув час, і вістка про те, що на березі лісової річки живе жінка-красуня, яку пильно стережуть від будь-якого зла два брати-царевичі, долетіла до острова в океані, де жили люті ракшаси Равана і Кумбкахарни. Острів називався Ланка, і саме там була столиця царства ракшасів.
Равана покликав до себе слугу, який умів перекидатися будь-якою твариною, і вони рушили до заповітного місця.
- На півночі, в лісі, живе жінка, яку я хочу викрасти, - пояснював Равана слузі. - Однак її ніколи не залишають саму, а тому тобі треба перекинутися прекрасним оленем і бігати навколо лісової хижки доти, доки за тобою не поженуться. Я ж сховаюся, а як тільки воїни підуть, викраду красуню. - І ось Равана зі слугою опинилися в густому лісі. Просто перед ними, на зеленій галявині, біля маленької хижки вродлива жінка перебирала в горщику зерно. Саме до неї Равана послав прекрасного оленя.
- Рамо, Локшмано! - гукнула Сітa. - Погляньте, яка чудова тварина. Як мені хочеться, щоб цей олень став ручним і жив з нами.
- Я добуду його для тебе! - з усмішкою промовив добрий Рама і ступив до оленя. Але спритний олень тільки майнув у кущах і зник.
- Залишайся із Сітою, - наказав братові Рама і, прихопивши стріли, рушив за твариною. Та у Равани на цей випадок була готова хитрість.
Коли олень завів Раму далеко від хижки, підступний Равана, що сидів у кущах, голосом Рами почав кликати на допомогу:
- О Сіто, о Лакшмано!
Рама теж почув той крик і одразу зрозумів, що його хочуть перехитрити. Він пустив стрілу в оленя, і за хвилину на землі конав жахливий з вигляду, кривобокий ракшас. Але - пізно: на поклик переляканої Сіти Лакшмана вже поспішає на допомогу братові.
- Нас обдурено! - вигукнув Рама. - Мерщій назад, до Сіти! Глянь, ким був прекрасний олень...
Одного погляду досить було Лакшмані, щоб усе зрозуміти. Брати бігли з усіх сил. Струмок - вони вмить перескочили його... Галявина - промайнули, як вітер... Ось і хижка... Але перед нею... нікого. Рама прочинив двері – в середині порожньо... Cіта зникла.
Равана і Сіта
А біля хижки сталося ось що... Доки Рама полював на оленя, Равана перекинувся бродячим жебраком і став у кущах.
- О Сіто, о Лакшмано! - долинув крик з лісу.
І, як ви вже знаєте, тієї ж миті Лакшмана кинувся на допомогу братові. Тоді Равана вийшов зі свого сховку. Cіта, трохи здивована його появою, схилилася в шанобливому поклоні:
- Будь нашим гостем, добрий чоловіче, - сказала вона. - Зараз повернуться з лісу мій чоловік і його брат, вони теж радітимуть тобі.
Равана подякував, але як тільки Сітa наблизилася до нього, він схопив її на руки, кинувся до своєї колісниці, схованої в кущах, і через кілька хвилин вони вже линули над лісом - колісниця та була чарівна.
- Хто ти?

читати