Завантажити

прямувала на південь, у бік Ланки, - відповів Сугріва. - І здається нам, що то була колісниця самого Равани...
- Я мушу визволити дружину з ганебного полону, - урочисто промовив Рама. - Та спочатку в подяку за радісну звістку я допоможу тобі повернути твоє царство.
- А потім я піду з тобою війною проти ракшасів, - відказав Сугріва.
Рама повертає Cyгpіві царство
Довго йшли Рама і Лакшмана за мавпами, доки досягнули країни, з якої жорстокий брат вигнав Cyгpіву. Нарешті у сутінках перед подорожніми засяяли вогні палацу. Війська цілу ніч готувалися до вирішальної битви. На світанку Хануман підійшов до Міської брами і вигукнув:
- Мешканці міста! Ми повернулись, щоб звільнити вас од жорстокого правителя. Радійте! Cyrpівa тут - він викликає свого віроломного брата на битву!
Не встиг Хануман промовити це, як загуркотіли ворота і з міста вийшов жорстокий брат Сугріви. На узліссі на нього вже чекав справжній цар мавп. Бій був довгим і жорстоким. Та ось брат Сугріви вдав, ніби його поранено, опустив меч і застогнав. Cyrpівa також зупинився. Тоді підступний супротивник одним стрибком збив його з ніг і, коли Cyrpівa випустив з рук зброю, підняв над ним гострий меч... Не встиг Хануман промовити це, як загуркотіли ворота і з міста вийшов жорстокий брат Сугріви. На узліссі на нього вже чекав справжній цар мавп. Бій був довгим і жорстоким. Та ось брат Сугріви вдав, ніби його поранено, опустив меч і застогнав. Cyгpівa також зупинився. Тоді підступний супротивник одним стрибком збив його з ніг і, коли Cyгрівa випустив з рук зброю, підняв над ним гострий меч...
Та не встиг меч опуститися на Cyгріву, як просвистіла стріла Рами і навиліт пробила груди царя-самозванця. Так Рама повернув Cyгpіві царство і придбав могутнього спільника. У царя мавп знову були тисячі підданих, сильних та сміливих, готових за першим його покликом виступити на бій. Та перш ніж рушити військом на Ланку, Рама хотів дізнатися, де схована Cітa і яке військо має Равана. Про це він і сказав Cyгріві.
- Нелегка це справа, - відповів цар мавп. - В океані, на шляху до Ланки, живе жахливе страховисько, якому доручено оберігати острів. Перемогти його неможливо, а от перехитрити можна. І зробити це може лише один слуга серед моїх підданих - Хануман. Знай, що його матір'ю була мавпа, але батьком - сам Бог Вітру. Коли Хануман народився, батько наділив його чудесною здатністю - умінням літати. І ще він навчив сина зменшувати і збільшувати за бажанням розміри свого тіла. Нам дуже важливо перехитрити страховисько ще й тому, що воно, за велінням богів, змушене буде назавжди покинути океан, якщо пропустить на Ланку хоча б одну живу істоту. Тоді й нам шлях на острів відкрито.
- Я проберусь у столицю Равани, може, навіть побачу Cітy, - сказав Хануман Paмі. - Але чи повірить вона, що мене прислав Рама? Тоді Рама зняв з руки перстень і простягнув його мавпі.
Хануман
У дорогу Хануман рушив не сам. Його супроводжував невеликий загін. За кілька днів мавпи дісталися до берега океану.
- Як ми дістанемося острова? - спитали мавпи. - У нас нема човна.
- Навіть якби він у нас був, ракшаси помітили б його і потопили! – додала інша мавпа.
Але Хануман навіть не слухав ці розмови. Він підійшов до води, простягнув руки в той бік, де знаходився острів, і раптом почав рости. Він виріс завбільшки з гору, присів, підстрибнув над землею і... полетів над океаном. Рудою хмарою мчав Хануман небом, але з дна океану йому назустріч піднімалося жахливе страховисько.
- Нещасний! - загуділо страховисько. - Я присягнув богам, що ніхто з чужих не потрапить на Ланку! - Страховисько вперло голову в хмару і розкрило пащеку. Хануман знав, як перехитрити його.
- Нехай буде так, як ти хочеш! - промовив він.
Тієї ж миті Хануман почав швидко зменшуватися. Коли він став завбільшки з ластівку, то залетів до пащеки страховиська, облетів її і випурхнув.
- Не гнівайся, о могутній! - крикнув Хануман. - Ти не порушив даної богам присяги: я не минув твоєї пащі. Прощавай!
І він помчав далі, збільшуючись у розмірах, а присоромлене страховисько опустилося на дно, щоб назавжди покинути ті води.
Коли вдалині з'явився острів Ланка, Хануман знову зменшився до розмірів кішки і опустився на пагорбі, з якого добре було видно столицю ракшасів. При заході сонця хитра мавпа пробралася за міську браму і попрямувала до палацу.
У палаці усі спали. Чатувала лише сторожа, але ніхто не міг навіть подумати, що невелика тваринка, схожа на кота, з'явилася в палаці для того, аби нашкодити цареві Paвaні. Хануман кілька разів обійшов усі покої, але Сіти ніде не було. Одного разу він навіть потрапив у спальню до самого Равани, але нікого, крім сплячого демона з десятьма головами, там не побачив. Тоді Хануман вийшов до палацового саду. І саме там він зустрів прекрасну молоду жінку, оточену потворними ракшасами. Жінка сумно схилила голову і тихо зітхала.
«Це вона! - враз здогадався Хануман. - Але як мені заговорити з нею, щоб не помітили ракшаси?»
Після недовгих роздумів мавпа вирішила вилізти на

читати