Завантажити

Давній індійський епос

Рама і Cіта
Дуже давно в Індії жив могутній цар - раджа. Він правив великою та сильною державою. Зі столицею Айодг'я. Цар мав кілька дружин і кілька синів. Найстаршого звали Рамою, а одного з молодших - Лакшманою. Вони дуже любили один одного.
Якось Рама відвідав столицю сусідньої держави. Минаючи палац раджі, в одному з вікон він побачив дівчину небаченої краси.
- Хто це? - спитав Рама в перехожих.
- Це Cітa, донька нашого повелителя! - відповіли люди.
Про цю зустріч Рама розповів Лакшмані:
• Я полюбив її з першого погляду! Що робити, Лакшмано?..
Минув час, і батько Сіти вирішив, що прийшла пора віддати доньку заміж. У ті часи в Індії був звичай: щоб дівчина могла вибрати собі нареченого, на її честь призначали змагання. На ці змагання звідусіль приїжджали юнаки, які боролися, метали списи, стріляли з лука. Переможець, якщо він припадав до серця дівчині, ставав її нареченим. Саме йому вона одягала на шию вінок з квітів.
Як тільки звістка про змагання дійшла до Айодг'ї. Рама і Лакшмана зібралися в дорогу. У призначений день вранці вони вже в'їжджали в місто, де жила Cітa. Скрізь висіли яскраві прапори, звучала музика, над вогнищами, де підігрівали рис і смажили м'ясо, солодко вилися димки.
Юнаки в'їхали на міську площу. Тут вже усе було готове до змагання. Загриміли барабани. Раджа подав знак - скрізь запала тиша.
- Багато років тому, - почав раджа, - за подвиг, здійснений на честь богів, один із моїх предків одержав в подарунок від всемогутнього Шіви 1 лук. Він такий важкий і міцний, що ніхто ніколи не зумів не тільки натягнути його, але навіть підняти. Сьогодні цей лук винесуть на площу. Той, хто зуміє зігнути його, той стане чоловіком моєї доньки.
З цими словами цар звелів слугам, ті кинулися в палац і повернулися, зігнувшись під незвичайно важкою ношею. Коли юнаки, які з'їхалися на ці змагання заради Сіти, побачили, який великий той лук, то всі похнюпились. Слуги поклали його на землю. І тоді до нього стали підходити ті , хто ще не втратив надії добитися Сіти. Деякі дуже сміливо бралися за лук, напружувалися, але... Ніхто не зміг навіть підняти його над землею.
Щоразу на площу виходили все дужчі та могутніші юнаки. Декотрим навіть вдалося підняти лук за один кінець і вхопитися за тятиву, але лук знову падав, і тятива залишалася нерухомою.
Раптом наперед вийшов чорнобородий воїн із жорстоким вогнем в очах. Він підійшов до лука і легко підняв його із землі. Всі ахнули, раджа навіть встав зі свого місця, а чарівна Cітa відчула, як страх стискає її серце. Воїн схопився однією рукою за древко, поклав руку на тятиву, і вона почала повільно натягатися.
- Може, це сам Равана 2 - непереможний? - закричав натовп.
Богатир напружив ycі сили. На його чолі набрякли жили. Але... наче дзвін шаблі, пролунав звук, тятива вирвалася з рук, лук розпрямився і впав на землю. І тоді богатир жахливо заревів. Його очі налилися кров'ю, і раптом... тіло почало втрачати попередні обриси, замість однієї голови виросло десять, а дві руки перетворилися на двадцять.
- Горе нам! Це Равана! Цар ракшасів, володар тих що бродять вночі, той, що не знає жалості! - закричали люди.
Як тільки Равана зрозумів, що його впізнали, Він піднявся в повітря і зник, як зникає стовп пилюки, розвіяний вітром.
І тоді на площу вийшов Рама. Він підійшов до лука, поволі підняв його і почав натягувати тятиву. Чорне, блискуче, тяжке дерево поступалося сильним рукам царевича - тятива натягалася все більше, і нарешті лук не витримав:
Пролунав тріск, схожий на удар грому, затремтіли дахи на будинках - лук розлетівся навпіл.
- Він переміг! Слава царевичу Рамі!
Цар встав, підняв руки, а Сіта, опустивши очі, наблизилась до Рами і одягла йому на шию вінок. По весіллі Рама з Сітою повернулися в Айодг'ю.
Кайкейя
Йшли дні. Старий раджа - батько Рами - з часом втрачав сили. І ось настала мить, коли він вирішив передати правління Рамі. У Раджі, окрім дружин, від яких народилися Рама і Лакшмана, була ще одна - наймолодша дружина на ім'я Кайкейя. Від неї Раджа також мав сина. У Кайкей була служниця - істота злоблива і заздрісна. Якось вона вийшла з палацу і помітила на вулицях святковий рух.
- Що відбувається? - звернулась служниця до першого, кого зустріла.
- Хіба ти не знаєш? Завтра нашим правителем стане мудрий і добрий Рама. Батько віддає йому владу. Ми всі готуємося до коронації.
Треба сказати, що не було на світі людини, яка б так ненавиділа Раму і заздрила йому, як стара служниця Кайкей.
- Біда, біда, о моя повелителько! - кинулася вона до палацу. - Ти сидиш біля вікна і милуєшся павичем в саду, а Рама ось-ось одягне на голову корону батька...
- Я вже знаю цю новину від самого Рами, - спокійно відповіла наймолодша дружина Раджі.
- Мабуть, розум покинув тебе, о моя пані! - продовжувала служниця - Хіба ти не розумієш, як тепер зміниться твоє життя? Сьогодні ти улюблена дружина правителя, перша серед його трьох дружин, а завтра? Рама підступний, він не захоче ділити владу з твоїм

читати