Завантажити

нашої гортають.
Пий, не журись! I лікарі, крім хмелю,
Ніяких ліків од журби не знають.



30
Хай кожна мить, що в вічність промайне,
Тебе вщасливлює, бо головне,
Що нам дається тут,- життя пильнуй же!
Як ти захочеш, так воно й мине.



31
Що глина гончарам Не варт нічого!
Нікчемний прах! А розсудили б строго,
Вони б її не м'яли й не топтали
Це прах батьків, хай мають жаль до нього!



32
Наказують «Не пий, тепер у нас шабан!»
I знов «Тепер раджаб, не заглядай у жбан!»
Ну що ж! Коли ці два для Бога та Пророка,
Ми надолужимо у місяць рамазан!



33
Чому, о небеса, у недотепи-скнари
Є лазня, млин і сад, є табуни й отари,
А праведному й корж нелегко дістається
Не шани варті ви, а злого глуму й кари!



34
Не плач у злигоднях, ти ж не мале дитя;
Ті, що пішли від нас, пішли без вороття;
Із рук не випускай ні серця, ні коханки,
Будь завжди з келихом - і не марнуй життя!



35
Не ті тепер часи, щоб друзів добирати.
З людьми на відстані привчайся розмовляти.
До найвірнішого пригляньсь розумним оком -
I ворога в ньому зумієш розпізнати.



36
Що знаєш ти Адже ти сам - ніщо!
Ти вітер, дим, і весь твій крам - ніщо!
З обох боків у тебе небуття,
Ти весь в ньому, ти й тут і там - ніщо!



37
Ми загубили все, що назбирали;
Нам кігті смерті серце роздирали;
Ніхто не повернувся з-за могили
Розповісти про тих, що змандрували.



38
Вино й пихатому додолу шию гне,
Вузли розв'язує, розплутує складне.
Налий Іблісові - і він перед Адамом
Дві тисячі разів чолом землі сягне.

Мусульманський ангел, проклятий Богом за те, що не вклонився Адамові.



39
Ти вродою б затьмить Джемшідів келих міг,
О чашнику! Кладу тобі життя до ніг.
Дрібненька курява, очей моїх відрада,
Встає роями сонць від підошов твоїх!



40
Що Небо виграло, вдихнувши в мене душу
Коли піду я геть, що в світі я порушу
Кого я не питав, ніхто не пояснив,
Чому я в світ прийшов, чому я зникнуть мушу.



41
Я не шукаю втіхи у вині,
Аж поки горе не наллє мені;
В чужу сільницю не вмочу я хліба,
Аж поки серце не спряжу в вогні.



42
Я за Джемшідів трон і черепка не дам.
Вино поживніше за страви Маріам.
Зітхання вранішнє з грудей п'яниці краще,
Ніж довгі молитви, що мурмотів Адхам.

Мати Ісусова.
Суфійський шейх.



43
До гончара недавно я забрів,
Що з глини й Бога б виліпить зумів.
Та бачив я (сліпий хіба не бачив),
Що він не глину мне, а прах батьків.



44
Як скажуть вам, що я лихий пияк,
Невірний і найгірший із гуляк,-
Це правда. В кожного своя вподоба.
I в мене теж. Такий у мене смак!



45
Навіщо хмуриться і день у день журиться
На цім шляху тобі не трапиться криниця.
Не в наших-бо руках всі наші справи. Долі
Скорися загодя - так мудрому годиться.



46
Ці трави, чашнику, що мерехтять у полі,
За тиждень схиляться і спорохніють долі.
Тож наливай вина, збирай квітки, бо швидко -
I не зоглядишся - як стануть луки голі.



47
Не з тих я, хто тремтить, коли в могилу гляне.
Той світ надійніший за це життя обманне.
Дав душу в позику мені Господь - і я
Знов поверну її, коли мій строк настане.



48
Цей світ - прихилище для звірів і людей,
Світань і сутінків стобарвний мавзолей,
Нікчемний залишок Джемшідових бенкетів,
Кістки Баграмові, що поглинає глей.



49
Що я живу й помру - хто з того користь має
З верстата нашого хто полотно знімае
Небесне полум'я найкращим людям очі
Щодня випалює - й хоч би димок! Немає.



50
Ніхто з нас тайн одвічних не прогляне,
Ніхто не розбере письмо незнане.
Є наша бесіда біля завіси
Завіса упаде - і нас не стане.



51
В житті недовгому не сподівайсь відради
Тут кожна грудочка - Джемшіди й Кай-Кубади.
Цей світ - та що цей світ Увесь великий всесвіт -
Нікчемний сон, мана, невпинні злети й спади.



52
Чи діждемо жаданого спокою,
Чи дійдемо до хати над водою
О, як я хочу після тисяч років
Зійти з землі хоч травкою малою!



53
Найкращу з гурій дай, замість вина налий
Живущої води у келих золотий,
Дай слухати Зухру, з Ісою розмовляти -
Навіщо це мені, коли мій дух смутний

Зухра - легендарна красуня, Венера, «небесний музикант» Іса - Ісус.



54
Немов на грищі м'яч, тебе життя ганяє.
Корись, бо виходу в нас іншого немає!
Той, хто жбурнув тебе в цю метушню невпинну,
Один керує всім, один про все гадає.



55
Шукав поради я у зошитах сторіч -
I скорбний друг мені таку промовив річ
«Щасливий тільки той, з ким поруч мила, схожа
На місяць-білозір у довгу-довгу ніч!»



56
Часу скороминущого не бійся.
Змагає смерть найдужчого - не бійся
Цю мить, що ти живеш, віддай утіхам!
Забудь старе - й грядущого не бійся!



57
Боюсь, що більше ми не вернемось додому,
Ні з ким не стрінемось у обширі земному.
Цю мить, що ти прожив, вважай своїм трофеєм!
Бо що нас потім жде, не дано знать нікому.



58
Вино нам вічність одкриває - пий!
Від

читати