Завантажити

«приятелювати» з Буренковим і бути фактично в курсі всіх справ товариства він — за таємним своїм планом — був зобов’язаний.
«Єдине трудове братство» готувалося до походу на Шамбалу. Враховуючи високий статус багатьох членів товариства, фінансування та організаційних питань планувалося вирішувати (не багато й не мало) через колегію ОДПУ.
Яків Кумкін у той час рухався паралельним шляхом, тільки, як завжди, був на крок попереду.
На початку вересня 1925 року на кордоні Британської Індії з’явився кульгавий дервіш. Він хотів, а згодом і приєднався до експедиції Миколи Костянтиновича Реріха в Гімалаї, що мандрувала в пошуках загадкової Шамбали. Дервішем був Яків Кумкін.
До речі, сам Микола Костянтинович у 1925 році потрапив до Тибету дуже цікавим шляхом. Звичайно, за допомогою ОДПУ.
* * *

У червні 1925 року експедиція під керівництвом Буренкова до Тибету, що складалася з членів таємного «Єдиного трудового братства», куди входили чекісти, наказала довго жити. Цьому посприяли інтриги між заступниками «залізного Фелікса». Але вже 7 серпня 1925 року питання щодо експедиції на Тибет знову було переглянуто, зважаючи на обставини особливого значення.
Цього дня Якова Кумкіна викликав начальник спецвідділу ОДПУ Гліб Бокій:
— Вітаю, товаришу Кумкін! Ви у нас фахівець із питань містичного Сходу. Чи не так? Так ось, готуйтеся до дальньої подорожі! Ваш псевдонім у цій операції — Лама!
«Прозріння» керівництва ОДПУ до питань Сходу було не випадковим. Воно стало закономірним наслідком обурливого листа вождя всіх народів: «У чому справа? Чому ми втрачаємо ініціативу на Сході — у Китаї, Тибеті, Індії? Як реалізуються пропозиції китайських та індійських товаришів про створення там Східного Інтернаціоналу і перемогу над англійським колоніальним гнобленням? Дійте енергійно, не рахуйтеся з витратами! Доповідайте регулярно. І. В. Сталін».

* * *

Достеменно невідомо, хто з Великих виголосив цю сакраментальну фразу: «Тибет — це не просто держава, це — стан душі!»
Дивно, але коли йдеться про якесь місце на нашій рідній Землі, котре митці характеризують таким, що розкриває Душу, то рано чи пізно, у це місце спрямовують свої погляди усі могутні спецслужби світу. Тибет приваблював не лише ОДПУ. Ще з двадцятих років двадцятого століття свої таємні спецоперації у цьому регіоні здійснювали також спецслужби США, Німеччини та Англії.
До участі у спеціальних тібетських операціях залучалися такі серйозні агенти, рівень кваліфікації яких дозволяв їм вести власну гру, обслуговуючи інтереси декількох спецслужб одночасно.
Спецагент Маг, який в миру мав ім’я Ісак, на початку двадцятих років двадцятого сторіччя працював на спецслужби Англії та США, а згодом очолив таємну розвідувальну мережу Німеччини у Росії.
Саме Магу вдалося в 1925 році завербувати працівника спецвідділу ОДПУ Рубця, через котрого німецькій розвідці стало відомо про підготовку чекістами експедиції на Тибет.
Німці розмірковували недовго над таємним донесенням і за кілька днів Ісак отримав чіткі вказівки:
«Відправляйтеся у Гімалаї, не гайте часу. З вами — Краб і Табу. (Співробітники німецького посольства в Росії). Завдання: потрапити до експедиції Реріха. Головне завдання: не допустити досягнення Шамбали ні Миколою Реріхом, ні англійцями, ні радянською стороною».
Спецагент Рубець без відома свого безпосереднього керівництва «злив» Магу не дезінформацію. То була чиста правда. Але здійснив він це за вказівкою свого головного господаря — Йосипа Віссаріоновича. Але чому?
Може вождя всіх народів більше захоплював не результат, а сам процес революційного перетворення світу?

* * *

У червні 1926 року транс-гімалайська експедиція ОДПУ «Тибет — ХІV» здійснила неабиякий крюк — до Москви.
Микола Реріх, який вперше після жовтневих подій 1917 року, ступив на рідну землю, був у захваті. До того ж переконаність у величі цього кроку додавала спецмісія — доставка послання тибетських махатм — вчителів Тибету — Радянському Уряду з визнанням величної місії Радянської Росії.
Дивним було те, що згодом подібне послання отримав і Адольф Гітлер.
«Послання махатм» — Реріх урочисто вручив у Кремлі Луначарському і Чічеріну.
Треба зауважити, що послання викликало неоднозначну реакцію в Кремлі. Під загрозою опинилося продовження транс-гімалайської експедиції Реріха, яке, зрештою, фінансувалося коштами ОДПУ.
6 липня 1926 року з Миколою Реріхом зустрівся керівник спецвідділу ОДПУ Гліб Бокій:
— Ситуація, Миколо Костянтиновичу, неоднозначна. З «посланням махатм» ознайомився безпосередньо товариш Сталін. З приводу послання він зауважив Чічеріну та Луначарському: «Марксизм-ленінізм — це матеріалістичне вчення і ні з якою релігією не може бути поєднане». Але є суттєве «Але...» Є поважна особа, яка однозначно підтримує продовження експедиції «Тибет — ХІV»....
— Не томіть душу. І хто ж це?
— Фелікс Едмундович Дзержинський. Ви обов’язково з ним зустрінетесь за обговоренням деталей продовження

читати