«Бесіди з катом» – це з перших вуст отримана відповідь на питання, «який історичний, психологічний та соціологічний механізм перетворив частину німців на команду душогубів, що керували Райхом і намагалися поширити свій порядок на Європу і світ».

«Книжка Казімєжа Мочарського «Бесіди з катом» (перше видання – PIW, Варшава, 1977) написана із холоднокровністю, гідною найвищої поваги. Однак, читаючи її, я цю холоднокровність зберегти не міг: мене огортало відчуття особливого роду. Разом із автором я дивився на заґратоване вікно і двері без клямок, на вічко, звідкіля за мною спостерігали наглядачі; вслухався у кроки «клавішів» і до дзенькоту їхніх ключів від камер. І разом із автором переживав відчуття туги й приниження, спричинені відірваністю від близьких.

Я не читав цю книжку з холоднокровним об’єктивізмом. Увесь час мене роздирали емоції: захоплення і зворушення перепліталися з почуттям братерства. І ці емоції не полишають мене також тепер – під час писання. Важко писати звичайно про надзвичайну людину.

Поляки неодноразово, ще в 1933-39 роках, ставили собі питання про гітлеризм. Чи він поганий, оскільки німецький і антипольський? А чи тому поганий і антипольський, що тоталітарний? Інакше кажучи: чи сутність нацистського зла полягає в його німецькості, а чи в його тоталітаризмі?

«Бесіди з катом» дають ясну відповідь на ці питання. Тому Мочарський був за парламентську демократію і права людини – і проти диктатури та всіляких форм фашизму; був за Польщу толерантну й відкриту – і проти націоналізму, національної мегаломанії, лицемірства та культурної обмеженості. Анґажувався в політичну діяльність, прагнучи Польщі вільних від ненависті і шляхетно безкорисливих людей, Польщі нескорених душ. Політика Казімєжа Мочарського аж ніяк не була курвою». (Передмова Адама Міхніка)

Перекладач Олесь Герасим

За редакцією Олександра Бойченка

Казімєж Мочарський. «Бесіди з катом» – Чернівці: Книги – ХХІ, 2009. – 328 с.