І це не лише ідея видавництва Сергія Пантюка (а книга побачила світ саме в ньому) – подавати фото письменників у такому форматі. Це ще й особливий стиль письменника – йти назустріч з душею нарозхрист, крокуючи широко і впевнено. І, як Майстер, він може собі це дозволити.

Будемо відвертими – книга заслуговує на особливе місце у каталогах і рейтингах. Ця думка ґрунтується на тому, що поет володіє мистецтвом завоювання аудиторії, оперуючи щирістю у поєднанні із інтригою. Інакше й неможливо, адже перед ним завдання – втаємничити у світ спокусливих мандрівок і містерій. Водночас він не боїться шокувати літературних зубрів і філологів-буквоїдів відмовою відповідати модним тенденціям, підігрувати тимчасовому. Справді, деколи варто жертвувати участю у такій нелегкій справі, як літературний процес, адже хода цієї процесії часом настільки затягує, що програє «самість», набута завдяки поетовій чутливості і спостережливості.

Максим Розумний дебютував у середині 90-х, він одразу відзначився аскетичною відмовою від естетики і стилістики постмодернізму. Той час характерний переглядом так званої «нормативної лексики» в літературі. Зокрема, пригадується випадок, коли на одному з літературних зібрань молоді зайвим у поезії через заяложеність і банальність визнавалося слово «любов». Поезія 90-х зосереджувалася більше на формі, віддаючи перевагу зовнішній складності і «неприступності»  віршів, які не називалися інакше, ніж «тексти».

Поет Максим Розумний і тоді, і зараз не вважає насиченість іншомовними словами і медичними термінами «вищим пілотажем» у мистецтві слова. Його вірші легко запам’ятовуються після першого прочитання і просяться бути покладеними на музику. Часом звичайні буденні картини приводять його до відкриттів:

Над ним гойдається гілляка,

на ній ворона гірко кряка,

над стежкою знялась пиляка,

на клапті рветься дим гіркий,

в сліпому небі є зірки

Максим Розумний зображує героя з архаїчного світу, який потрапив до сучасного, вбравшись у обладунки лицарства. Тому йому не «болять» індустріальне місто чи занедбане село, які стали благодатним ґрунтом текстів багатьох поетових сучасників. Він, цей герой, мандрує довгим шляхом, котрий пролягає середньою кліматичною смугою, і його супроводжують численні її представники – ворони, горобці, півні, зайчики, бджоли, липи, дуби, і, нарешті, київські каштани. Максим Розумний – співець Києва, і справа не лише у ландшафті і архітектурі, які легко вгадуються. У засміченому і засмученому місті Майстру вдається віднайти ознаки вічних насолод і радощів:

Блукати містом,

доки плине час,

і поки сніг

ляга на плечі й губи

Водночас змальоване ним місто – чарівне і нереальне, бо ним разом із поетом пливуть « у молоці у білому у мороці » собори, химери, істоти.

Видання представляє як вибране із попередніх збірок Розумного, так і його нові твори. Саме вони є іменинниками феєричного свята поезії «Багрянолицих».

У своїх нових віршах Майстер продовжує бути як революційно закличним -

Тримайтеся! Вже магма попливла

На ваші села, вівці і кохання.

 – так і сентиментально зворушливим –

Зроби мені, щоб серце охололо,

Залий його поливою утом.

продовжуючи працювати у притаманній лише йому пафосній манері

Нема країни, де любов

Залишила б якісь невинні жертви.

Помреш в собі і будеш жити знов,

І на могилі напис стертий.

Нова у творчому доробку Максима Розумного поема «Буддизм у Києві», яка інтерпретує завдання часу і історії в житті людини. Події хвилюють, «залишають рубці», забуваючись, а вже у минулому часі викликають нове тлумачення. Так, «екстатичний хоровод» на «осінньому майдані» асоціюється з тантричними тваринами не лише через однаковий колір українських подій і буддизму, а й виношеним висновком, який апелює до вчення Будди:

Пручалося в тобі

Якесь воно.

На тому й світ.

На тому й калі, й саттва.

У чотирьох розділах книги перед читачем поступово розкриваються можливі іпостасі поета – поет-воїн, поет-лірик, поет-герой та поет-маг.

Перший розділ «Мандрівні легіони» подає цікаве тлумачення людини, вбачаючи у ній місію свободи. Пояснюючи це, поет звертається до кращих проявів людської вдачі – духовного вдосконалення, братерства, відваги, аскетичних перемог.

Друга частина книги – «Сад бажань», це ритуал втаємничення у світ любові. Поет здійснює його, блукаючи з читачем парадними алеями саду, вузькими стежками лісової гущавини, і неодмінно серед дерев, якими здебільшого є яблуні. Враження від таємниць, привідкритих поетом – найрізноманітніші, кожен відчує власне хвилювання від підслуханого шепоту, побачених еротичних картин, вихлюпнутих на читачів звірянь і марень.

Незрівнянність творчості Максима Розумного – заслуга його епічних творів. Чотири поеми в розділі «Містерії» – напрочуд різнонастроєві. Романтичні «Веснянки» огорнуть вас легким смутком, «Буддизм у Києві» надихне до мало не революційних змін, «Імена» напоять п’янким гумором, «Очікування Ольги» примусять порпатися у власній душі в пошуках глибоких колодязів язичницьких  вірувань.

Гумор поета Розумного може стати предметом окремого літературознавчого дослідження. Бурлеск, травестія, гротеск – його вірні помічники не лише у літературному малярстві, а й у філософії. Поет прагне жартувати принагідно всюди: при здійсненні авантюрних пригод, аби не переступати межу дозволеного,  у хвилини поразок і розчарувань, аби не відчувати себе слабким чи спустошеним, переглядаючи минуле, аби не проміняти кочовий спосіб життя на осілий. У гуморі М.Розумний, як ні в чому іншому, виступає традиціоналістом, носієм козацького характеру, що попри любов до війни і пригод, завжди вибирає те, що ближче до здорового глузду.

Наприкінці книги у розділі «Речення» поет затіває гру з читачем. У кожному з «речень» – своєрідне провісництво і «психологічна допомога» у вигляді філософської сентенції. Її можна розуміти як заманеться, вона має не один і не два, а значно більше тлумачень.

Можна сказати, що у своїй творчості Поет не шукає второваних шляхів, аби привести читача до обраного ним героїчного світу. Більше того, він щедро ділиться власною силою, адже зацікавлений у появі нових «посвячених» у свої таємниці. Його відвертість і щирість творять дива, а поезія знаходить все нових і нових шанувальників. Майстер обіцяє – « Містерія трива », і ми, радіючи виходу в світ «Багрянолицих», віримо йому, сподіваючись на нові поетичні шедеври.

Максим Розумний . Багрянолиці. К.: Видавництво Сергія Пантюка, 2009. – 136 с.