
Re: цензії
- 07.06.2025|Ігор ЧорнийСни під час пандемії
- 03.06.2025|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськКаміння не мовчить: контур герменевтики
- 26.05.2025|Ігор ЗіньчукПрагнення волі
- 26.05.2025|Інна КовальчукДорога з присмаком війни
- 23.05.2025|Ніна БернадськаГолос ніжності та криці
- 23.05.2025|Людмила Таран, письменницяВитривалість і віру маємо плекати в собі
- 15.05.2025|Ігор ЧорнийПірнути в добу романтизму
- 14.05.2025|Валентина Семеняк, письменницяМіцний сплав зримої краси строф
- 07.05.2025|Оксана ЛозоваТе, що «струною зачіпає за живе»
- 07.05.2025|Віктор ВербичЗбиткування над віршами: тандем поета й художниці
Видавничі новинки
- Книга Анни Грувер «Вільний у полоні» — жива розмова з Ігорем Козловським, яка триває попри смертьКниги | Буквоїд
- Тесла покохав ЧорногоруКниги | Буквоїд
- Тетяна Висоцька. «Увага, ти в ефірі!»Книги | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Насіння кмину»Книги | Буквоїд
- Тетяна Трощинська. «Любов не минає. Щоденник мами, що втратила сина»Проза | Буквоїд
- Петро Панч. «Голубі ешелони»Проза | Буквоїд
- Олександр Клименко. "Метапрозорість"Книги | Буквоїд
- Семенова Юлія. "Well Done"Книги | Буквоїд
- Микола Мартинюк. «Розбишацькі рими»Дитяча книга | Буквоїд
- Ніна Горик. «Дорога честі»Книги | Буквоїд
Re:цензії
Ватра кохання
Ярослав Ткачівський. Сяєво сьомого неба: Інтимна й еротична лірика. – Івано-Франківськ: Типовіт, 2009. – 128 с.
Інтимна лірика Ярослава Ткачівського – своєрідний еліксир кохання. Три жагучих джерела-розділи наповняють збірку: юнацькі почуття – «Смак забороненого плоду», розквіт молодості – «Чар-зілля пристрасті» та порив зрілості – «Земний Едем». Збірка побудована за принципом мозаїчного читання. Себто можна розпочинати знайомство з поезією з будь-якої сторінки, при цьому зберігаючи змістове наповнення книги.
Поезія експресивна, градаційна і разом з тим сповнена мінливих миттєвих відчуттів та вражень. Є вірші, в яких кожне слово вагоме, яскраво увиразнене в рядку і несе певне смислове навантаження: «Вечір/ і Ніч…/ Коси/ до пліч./ Погляд –вогонь./ Доторк/ долонь…/ Далі – межа:/ Ранок!/ Чужа?..». Практично наскрізним елементом збірки є контраст: «Молодість!../ Вже осінь…». Сувій риторичних запитань формує наріжний прийом збірки: «Невже на схилі літ/ всі мрії збудуться?». Продовжуються сум’яття рядками: «…Квітко невинна і нічия,/ чуєш у серці повінь?». Пік переживань припадає на зрілий вік: «А чи щаслива ти, моя кохана, зі мною в парі разом тридцять літ?». Часова приналежність стає своєрідним каркасом циклічності кохання: «втікаєш скоро?../ …зійшла не звідти,…/ …прийшов не впору?». Знаходимо шифр до цього кодового питання у рядках: «проціджені крізь совість власну/ усі хвилини і літа». Ліричний герой змальовує дуалістичну природу часу: «Час – порадник, лікар і учитель,/ і розлучник – Час». Розлука з коханою фігурує у кількох віршах, відлунюється епістолярієм: «Весняний пуп’янку, прости мене, прости./ Дай надивитись хоч здалека в карі очі…». Тому вокзал для ліричного героя – «оаза розставань і стріч…». На противагу цьому герой не втрачає віри, адже «веслуємо в човні крізь шторми світу,/ твоя любов зорею мені світить», хоча «час постарів».
Щодо формального вкраплення, в збірці відшукуємо гру слів: «А ти не вір, що у зеніті сонце,/ бо срібні скроні – наче дивний сон це». Омофони надають тексту більшої грайливості та безпосередності. Доповнюють поетичну картину світу лексичні омоніми: «Повінчав нас Місяць –/ вже медовий місяць…». Попри штампові метафори, на кшталт: «сію зерна правди, як в ріллю», впадають в око оригінальні образи-символи: «…Ніч встає повією/ з мокрих подушок». Синестезія почуттів та вражень переповнює алітераційні рядки: «і сніг,/ і сум,/ і сон…/ …Два серця в унісон…».
Привертає збірка увагу і наративними особливостями, зокрема є кілька віршів написаних від імені жінки: «Ти не клич «колишньою», бо кохаю ще». Така фемінізація підкреслює готовність ліричного героя до розуміння сутності жінки, вміння відкинути маскулінне і згоріти в любові до ближнього як це властиво жінці-матері: «Тобі моя самопожертва,/ але, коханий, що тобі?..». Наратор пропонує нам діалогічний консенсус кохання, як квінтесенцію життя: « - Своїм коханням в казку заведу…/ - А я тебе за це окрилю, любий».
Поезії Ярослава Ткачівського не альбомні і не банальні, сповнені зачудуванням прекрасним почуттям без максималізму чи несприйняття. В інтимній ліриці відчитуємо стан поетової душі. Як нерозквітлий пуп’янок першого кохання: «лиш воскресає в спогадах минуле,/ мов затонулий острівець тепла».Сп’янілий корабель шукань в молодості: «розділяють серця береги –/ поміж нас океани глибокі, та ковчег почуттів зберегли». Магічна струна зрілості: «пишу листи кохання і снаги,/ щоб ще раз розцвісти і перемліти».
Коментарі
Останні події
- 07.06.2025|14:54Артем Чех анонсував нову книжку "Гра у перевдягання": ніжні роздуми про війну та біль
- 06.06.2025|19:48У США побачила світ поетична антологія «Sunflowers Rising»: Peace Poems Anthology: by Poets for Peace»
- 03.06.2025|12:21У серпні у Львові вперше відбудеться триденний книжковий BestsellerFest
- 03.06.2025|07:14Меридіан Запоріжжя та Меридіан Харків: наприкінці червня відбудуться дві масштабні літературні події за участі провідних українських авторів та авторок Вхідні
- 03.06.2025|07:10Найпопулярніші книжки для дітей на «Книжковому Арсеналі»: що почитати дітям
- 03.06.2025|06:51Фільм Мстислава Чернова «2000 метрів до Андріївки» покажуть на кінофестивалі Docudays UA
- 03.06.2025|06:50Дух Тесли у Києві
- 30.05.2025|18:48«Літературний Чернігів» на перехресті часу
- 27.05.2025|18:32Старий Лев презентує книгу метеорологині Наталки Діденко «Тролейбус номер 15»
- 26.05.2025|10:38Поезія без кордонів