Тексти Юрія Вітяка вражають глибокою образністю та метафоричністю. Кожен вірш сприймається як сув´язь асоціативних рядів, які й творять суцільну текстову палітру. Ця книга своєрідна алюзія на мотиви Біблії, містить багато прямих і прихованих цитувань.

Збірка сповнена теплих сонячних відтінків: «Кармазинове небо позичило фарби у вишні», а сонце в той час «крутилось в коханні всевишнім». Мотив всеобіймаючої любові присутній у творчості молодого поета: «Нехай земля примножує Єлен,/ Та не погубить жодного Паріса». Але нехай ніколи не доведеться нікому проміняти «людей на славу позірну та гроші».

Гарно добирає слів до характеристики жіночої амбівалентності: «Жінко, ти в гніві спустошуєш,/ Стань же в любові безсмертною». Потрібно цінувати кожну мить життя, «бо жодна мить назад не повернеться». Завжди є щось більше - «лезо часу гострене, мов ніж». Все треба сприймати як Божу даність і нехай кожен день буде благословенним, без дуалізації: «Благословен той день, як ми зустрілись./ І проклятий, в який ми розійшлись.».

Ліричний герой акцентує на жіночій гріховності, бо «в кожній жінці домінує Єва». Сила жіночої сутності яскраво відображається на тих стражданнях, до яких змушує жінка чоловіка: «Не покидай мене, немов каліку,/ І не торкай ножем душі глибин». А ще «як прокаженого, благаю, не жени».

Цікавими видаються й авторські паралелізми: «Осінній дощ спасибі Вам за казку,/ Даровану, присвячену мені». Оригінальні й порівняння чоловіка з місяцем та дощем: «Цей теплий дощ, немов вино ігристе,/ Цей бравий місяць - лихо-ловелас».

Потрібно залишати завжди в собі місце для любові: «Збирай в долоні погляди людей!/ Фіксуй невпинно посмішки правдиві». Бо вочевидь «вернеться кожне наше подавання/ Во ім´я Правди, Волі, Мрій. Амінь!». Ніколи не забувайте, що «всім за любов воздасться -/ Частку отримаєм ми». Все ж «згорить любов пізніше, ніж ненависть». Важливо жити так, щоб ніколи не ридала «спросоння тихо клята совість». Для цього ліричний герой радить повсякчас «тамувати спонтанність та злість».

Авторська філософія життя, пронизана струменем юнацького максималізму, вражає настирністю та твердими переконаннями: «Ні, не здамся і крапка, і досить,/ Що не вб´є - загартує сильніше». Жити потрібно «наперекір уперто». Найкращий порадник - власний розум: «Мені не треба радника чи гіда -/ Усе збагну без мап та зайвих слів». Для кожного в житті важливо, щоб не «запізнилось тотальне прозріння».

Поетичний світ молодого тернопільського автора ще світлий і неупереджений. Бажаю назавжди залишити в текстах світлоносну зацікавленість життям та жагу нести любов і добро.