Чи любите Ви каву так, як люблю її я, чи любить її автор захоплюючого детективу «Кава по-польськи» Сергій Батурин?

Кава – це ритуал, це позитивний настрій зранку і бесіда з друзями у кав’ярні увечері. Кава, якщо хочете, це і є хороший детектив з несподіваним фіналом, коли твоя розбурена уява чекає, куди ще заведе тебе авторська оповідь, і вибухує наприкінці спалахом адреналіну і задоволенням від прочитаного.

Детективи я люблю саме так, як каву.  Найкращі книги детективного жанру були написані задля цікавості, ну, певно, ще заради банального заробітку. Так творили сер Конан Дойл і  великий Едгар По.

Останнім часом стало модним принижувати детективний жанр, проте кожній людині на планеті відомі імена великих детективщиків та їх геніальних персонажів: Шерлока Холмса, Еркюля Пуаро, Місс Марпл та інших. До речі, «Злочин і кара» Федора Достоєвського теж є детективом за жанром, тільки автор не зміг перебороти свою любов до філософії і таким чином увічнив реальну кримінальну справу як настольну книгу всіх розумників світу.

Детективи повинні писати високоосвічені люди, про це свідчить успіх книжок  інтелектуала Григорія Чхартішвілі (Бориса Акуніна) та Олександри Марініної.

Книгу Сергія Батурина можна віднести саме до таких іронічних детективів, в котрому автор, даючи оцінку персонажу, тихо підсміюється над ним.

Роман є дещо автобіографічним, в ньому на тлі сьогодення згадуються буремні 90-ті, коли кожному з нас доводилося торгувати чорт зна чим, працювати охоронцями і прибиральниками, вчителювати.

Сюжет полягає в тому, що київський журналіст (а киян зараз стало багато, втім, справжніх – мало)  погоджується допомогти нащадку німецького барона розшукати кохану жінку його покійного дядька на теренах України. На перший погляд, легка робота перетворюється на небезпечну і цікаву пригоду зі стеженням, бійками, викраденнями. Тільки тут, читачу, ти дізнаєшся про те, як знаходити «жучки» в квартирі і втікати від «наружки». Наше сьогодення вже навчило нас робити «коктейлі Молотова» і застосовувати їх, виколупувати бруківку і будувати барикади, тому набутий з цієї книги досвід також не буде зайвим.

У книжці багато цікавих замальовок з історії України, яскраво описаний світ київської журналістики, щирі та гостинні жителі київських сіл і містечок. Автор зі справжньою закоханістю в Київ провадить читача вулицями і парками нашого чудового міста.

Безумовно, детектив має щасливий фінал, коли усі знаходять те, що шукають. А, можливо, це тільки починається нова історія.

Все в нашому житті  тісно зав’язане між собою, найскладніші загадки зазвичай розгадуються неймовірно легко. Найцінніше, що має в житті людина – це кохання, справжня дружба, безкорисливість і легкість буття – до таких висновків приходиш, прочитавши книгу Сергія Батурина. Тож будемо чекати на нові здобутки автора!