«111 дней Майдана» це щоденник, точніше — адаптовані пости з блоґів, що їх вела авторка у соцмережах протягом листопада 2013-го — березня 2014 років. Цей період увійшов в історію України і закарбувався у серцях майже кожного громадянина нашої і не тільки нашої країни. Це час активної протидії владі з боку Майдану.

Подіям Майдану 2013–2014 рр. буде присвячено багато книг — написаних істориками, соціологами, журналістами, філософами, різноманітними дослідниками, а також іншими письменниками — у вигляді художніх творів. Події розглядатимуться у широкому контексті, будуть ретельно вивчені внутрішні та зовнішні фактори, що спричинили появу передумов Майдану.

Ця книга — не така.

Це — щоденник очевидиці та активної учасниці, для якої Майдан став однією з найважливіших та найтрагічніших подій у житті.

Разом з авторкою ми опиняємося на Майдані практично з самого його початку — з Євромайдану, який виник як спонтанна реакція на раптову, як на позакулуарних учасників суспільного життя, зміну зовнішньополітичного вектора нашої країни. Молоді люди радіють з приводу громадянської активності інших, сподіваються на здоровий глузд представників влади, не можуть повірити в загрозливу можливість стати частиною Митного союзу — інфернально-оновленого СРСР. Але раптом трапляється безпрецедентно жахлива подія: вночі 30 листопада «Беркут» жорстоко, застосувавши силу, невідповідну ситуації, розганяє Євромайдан (в основному це були студенти та представники міської інтелігенції). Наступного дня стихійно збирається народне віче. Влада ніяк не реагує на вимоги громадян, які різко змінюються з проєвропейських на антиурядові. Майдан вирішує залишатися аж до виконання усіх своїх політичних вимог.

Основні персонажі «Записок» — Майдан, його активісти та Київ у цілому. Пости авторки емоційні та відверті, написані російською та українською мовами. Це живі відчуття людини, яка майже щодня упродовж місяців повертається з Майдану додому, але подумки залишається там постійно — разом із старими друзями та новими знайомими — однодумцями, які згодом стають для неї близькими. Подекуди написане схоже на сповідь, подекуди може видатися ідеалістично-наївним. Незважаючи на суб´єктивність, задану самою формою «Записок», у думках авторки відбиваються настрої учасників Майдану, і не лише у Києві. Ця книга містить коди, акценти та сенси, які з´явилися рік тому і ще тільки мають відбитися та відбутися у політиці, культурі та усіх сферах суспільного життя.

«Записки» супроводжуються фотографіями, зробленими авторкою, більшість з яких відповідає тій даті, яка вказана у пості. Завдяки цим фото ми маємо змогу побачити зафіксовані відблиски подій, а також ознайомитися з детальною географією Майдану.

Для Юлії Орлової Майдан — це велика кількість добрих людей з різними, часто важкими, історіями. З кількома з них завдяки «Запискам киевлянки» ми маємо змогу познайомитися ближче. Власне, сама історія спротиву стає для нас особистою, як і для авторки. На наших очах оживають вулиці Інститутська та Грушевського — гаряче осердя спротиву, Європейська площа, Троєщина, зрештою увесь Київ.

Світ Майдану у «Записках», незважаючи на його цілковиту авторську підтримку, показано об´єктивно-різноманітним. Майдан із його піднесеною атмосферою став прикладом високого рівня самоорганізації, взаємодопомоги та єдності носіїв різних світоглядів, представників різних соціально-культурних угруповань, національностей тощо. Між тим Київ не дорівнює Майдану, а останній це не тільки активісти, медики, ті, хто усіляко долучався до руху протесту.

Також ми бачимо і протилежну, і нейтральну сторони процесу. До речі, справжній постмодерністський ефект створювали ті, хто залишався осторонь. Навіть серед киян знаходилися люди, які емоційно та фізично були поза процесом. Таким чином, вранці в одній електричці метро їхали активісти Майдану після важкої ночі і ті, хто просто їхав на роботу, не маючи уявлення, що відбувалося вночі у центрі столиці та які вимоги Майдану виконано.

Цілком природно, що у тексті багато алюзій та прямих цитат з трилогії Дж. Р. Р. Толкієна «Володар Перстенів». Порівняння з персонажами Толкієна за часів Майдану було чи не найбільш розповсюдженим.

Завдяки «Запискам киевлянки» читач, з одного боку, має змогу ще раз долучитися до подій; з другого — простежити за розвитком конкретної людини — авторки тексту. Адже починає цю книгу одна людина, повна ідеалістичних сподівань та позитивних соціальних уявлень, а завершує людина із досвідом втрат та з важливими намірами. Висновки, які робить авторка-споглядач, — це рішення та життєві акценти, які з´являються після досвіду революції та втрат.

Зараз вже відомо, що Майдан став каталізатором процесу глибинних і глобальних соціальних змін у нашій державі, подекуди у Європі і навіть опосередковано обумовив початок процесу, дуже подібного на нову холодну війну. Подальші події (а їх за минулий рік сталося украй багато) постійно змінюють розхитану, неусталену картину світу та впливають на близьке минуле. Завдяки «Запискам киевлянки» ми зможемо зберегти у своїй пам´яті Майдан таким, яким він був, максимально уникаючи похибок та змін, що їх до будь-якої події додає час. І чим далі, тим більше…