Я знаю, що одного разу Крим знову відкриє свої обійми
 перед Батьківщиною. Як мале дитя, що сумує за своєю мамою.
 Ми не повинні навіть допускати думки, що може бути інакше.
 Бо інакше це буде зрадою перед пам’яттю всіх патріотів,
 які заплатили найдорожчу ціну, аби захистити батьківщину.
Повторюйте собі кожного дня ці слова. Україна – це Крим.
 І доводьте цей вислів щоденною працею, бо без справ віра
завжди мертва.  А віра – це те, що не можна зупинити навіть кулею.

Тарас Березовець
Анексія: Острів Крим. Хроніки «гібридної війни»

Пам’ять народу та нації, як і окремої людини, схильна до забудькуватості. Минуло вже більше, ніж півтора року з часу коли Владімір Путін розв’язав «гібридну війну» проти України наслідком якої стали не тільки утворення терористичних «ЛНР» та «ДНР», але й поява на кримському півострові «зелених чоловічків» та наступна анексія Автономної Республіки Крим Російською Федерацією. Багато українців змушені були переселитися на материк втративши домівку, друзів, усталений спосіб життя. Ця подія стала трагедією для всієї України. Та як би тяжко не було, вище згадані події все далі віддаляються в минуле, а сучасність сьогоденними клопотами відволікає. Ми стаємо рідше їх згадувати.

Та нагадування потрібні. Зважаючи на те, що вже минув деякий, нехай і не вельми довгий, час від тих сумнозвісних подій вже можна спробувати переосмислити й проаналізувати їх.  Політичний  експерт Тарас Березовець зробив спробу дослідження історії окупації Кримського півострова наслідком якого стала публікація книжки «Анексія: Острів Крим. Хроніки «Гібридної війни».

На початку книги в розділі «Дійові особи» розміщені імена та посади (на момент подій, що відбувалися) представників української та російської сторін, кримських сепаратистів, закордонних діячів, що тим чи іншим боком мали відношення до подій на півдні України.

В передмові Березовець звертає увагу читача на вигідне геополітичне розташування Криму та те, що Російська імперія завжди мала щодо нього власні амбіції наслідками яких були війни та часто примусові міграції  (в першу чергу кримських татар). Говорить він і про маловідомі та невдалі спроби від’єднання Криму від України в кінці ХХ ст.

Загалом, у книжці описані події, що розгорталися від 18 лютого до 18 березня 2014 р. на українській території. Основний текст поділено на три доволі великі за обсягом розділи. У свою чергу ці три розділи розбиті на підрозділи, що описують події певного дня: в «Наближення бурі» в хронологічному порядку описано події з 18 по 26 лютого; «Зелені чоловічки» – 27 лютого – 10 березня;  «Операція «Кримнаш»»  – 11 березня – 18 березня. Кожен з цих розділів поділено на менші, що відповідають кожному окремому описаному дню (тільки подіям 18-22 лютого присвячено один загальний), в яких часто майже погодинно описуються події певної доби. Дослідження Березовця дозволяє в хронологічному порядку поглянути на «гібридну війну» та  розібратися в розвідувальній і пропагандистській діяльності російських спецслужб.

Наприкінці книги – післямова автора та примітки до кожного розділу де наведені інтернет-посилання, що дозволять читачу глибше дізнатися чи пригадати описувані події, прочитавши відповідні публікації в мережі.

Зразу ж слід відзначити фундаментальність видання – Березовець опрацював не тільки загальновідомий матеріал, що повідомлявся в новинах чи соцмережах. Принагідно, для цього видання було опитано велику кількість респондентів: політиків, військовиків, журналістів, громадських активістів та свідків описаних в книзі подій. Витяги з розмов з ними органічно доповнюють основний текст та дозволяють читачеві познайомитися з додатковими свідченнями й враженнями. Читач побачить коментарі та свідчення – Арсена Авакова, Олександра Турчинова, Арсенія Яценюка, Андрія Парубія, Олександра Янковського, Дмитра Тимчука, Миколи Балана, Таміли Ташевої, Дмитра Білоцерковця, Ахтема Сеїтаблаєва, Шури Рязанцевої та багатьох інших. Загалом важко уявити весь масив інформації опрацьованої автором.

В післямові Березовець зізнається: «робота над книгою далася мені досить важко. Треба пропустити через себе величезну кількість фактів, імен та подій і при цьому залишитися беземоційним і неупередженим дослідником». Не зважаючи на те, що сам він родом з півострова, який окупований Російською Федерацією, мова його виважена, обґрунтована та безпристрасна.

Березовець відзначає, що «книга присвячена подвигу росіянина Сергія Кокуріна, Станіслава Карачевського та кримського татарина Решата Аметова, які віддали своє життя за Крим і Україну, коли їй було зле. Наше спільне завдання – закарбувати їхні імена у своїй пам’яті. Адже майбутні покоління пам’ятатимуть саме їх, а не зрадників, які у важкий час продали найбільшу цінність у житті, розмінявши Батьківщину, присягу й свободу на нікчемне золото ворогів України».

Окремо хочеться відзначити художнє оформлення книжки. Використані шрифти зручні для читання. Видання добре ілюстроване – чимало чорно-білих ілюстрацій можна знайти на сторінках з текстом (якість могла б бути й кращою). Крім того, в середині книжки знаходиться кольорова вклейка з фотографіями А. Шеметаса (Укрінформ), С. Борисовської та О. Сувірова (УНІАН), М. Шипенкова та С. Ільницького (ЕРА), С. Лойка (Los Angeles Times), В. Федосенка та Д. Мдзінарішвілі (REUTERS). При оформленні обкладинки використана фотографія С. Лойка.

Публіцистична «Анексія» Березовця є нагадуванням про способи ведення війни Росією. З іншого боку, вона є свідченням злочину Російської Федерації проти України та її громадян, а також проти міжнародного права. На сьогодні публікація книжки є надзвичайно актуальною. Завдяки їй читач зможе спробувати зрозуміти чому трапилось те, що трапилось.

Безперечно, книга має всі передумови, щоб зацікавити не тільки істориків, політологів, але й широкі маси населення, що прагнуть у власній пам’яті відновити ті події, вникнути в них та здійснити особисту переоцінку.