Чи можна пробачити авторам такий жарт - питання інше, але чому саме «Свідки Слова-Єгови»? Чому авторів об’єднало саме це? Фанатики письма, адепти слова? Чи може вони своїми текстами збирають щонеділі велику паству, і стрижуть з неї собі на хліб? Або помічені у секс-скандалах з неповнолітніми прихожанками? Для того, аби зробити принаймні загальний аналіз книги, потрібно багато часу і вордівських сторінок, бо і авторів у ній не мало, і майже кожен  текст має під собою якусь ідею, яку потрібно ловити як рибу – слідкувати за поплавцем  і не задрімати.

Чим ця книга цікава? Останнім часом культура в Україні приходить до притомності, але якщо говорити про літературу – то поетів значно більше, і процес йде живіше. Воно й зрозуміло  чому – поезія є малою формою, способом миттєвої рефлексії, а проза – більш важке у реалізація поняття. Тут і канонів треба дотриматися, і читача не погубити після першої сторінки. Тому цю книгу можна розглядати, як поле експериментів починаючих прозаїків. Така собі лабораторна робота, де залік ставить читач. Спеціально не буду виділяти якогось автора, хоч читачу стане зрозуміло, що антологія трохи кострубата: деякі тексти сильні, деякі – відверто ні. Тут є автори з досвідом і багажем ачівментів, а є й справжні початківці, тому пропоную читачам такий експеримент: не читаючи біографії авторів, самим здогадуватися хто джуніор, а хто вже бувалий, і потім порівняти це з реальними біографіями. Впевнений, що результат вас здивує.

Тести між собою ніяк не пов’язані, тобто якоїсь загальної концепції немає – це просто кращі зразки, які автори склали у пазл, і що цікаво – пазл склався. Але треба пам’ятати, що опісля пазли повертаються в коробку по окремості, так і тут – оберіть найцікавіших авторів та слідкуйте за ними.