Детективів за своє життя перечитала чимало, особливо в юності, тому відверто скажу: не думала, що чимось здивуюсь, беручись читати цю книжку. Була впевнена, що ще в першій третині, максимум до половини - точно знатиму, хто вбивця. Та помилялась! Авторці таки вдалося здивувати. 

Величезний плюс даного роману – вдало витримана інтрига. Практично до останніх сторінок лишається загадкою: хто ж убивця?! Читаючи, почергово підозрювала мало не кожного героя, котрий так чи інакше причетний до "справи маніяка". 

Ще один великий плюс. Це не є класичний детектив. Тут – розкішна психологічна складова! Добре прописана психологія вбивці. А це ж цікаво, хіба ні? Чому людина вбиває іншу людину, що при тому відчуває, що думає... Тут усе те детально і цікавезно описано. До того ж, є вкраплення лекцій з психології та роздуми героїв над сутністю людини. Подруга головного героя захоплюється психоаналізом, відвідує лекції професора психології. Через своїх героїв авторка роздумує над людським "воно" та "над-я", що, за Фройдом, є усередині кожного з нас.

 Так... насправді, ніхто з нас не знає, на що знатна наша психіка, психіка тих, хто поруч з нами, де та межа, за якою… далі хочеться процитувати: "…кожен з нас здатен будь-якої миті скоїти злочин. Навіть убивство. Адже ти ніколи не знаєш, коли "Воно" твого найліпшого друга переможе його "Над-я"…" 

Якщо у вас досі є сумніви, чи читати цю книжку, то заради фіналу – мусите! Бо розв’язка цієї книжки – просто блискуча! 

Ніколи не даю порад, але зараз таки дещо пораджу. Після того, як дочитаєте цю книжку – перечитайте її ще раз. Будете вражені, скільки підказок (від початку!) дає авторка, вказуючи на те, хто ж убивця! Читала уважно, проте за першим разом тих підказок не помітила... 

І, звісно ж, читайте цю книжку, коли приходить темрява. Так цікавіше буде. Моторошніше...