Книги Олега Чаклуна про Мікробота стали для нас відкриттям. Прочитала для свого сина Сашка третю частину – «Мікробот і галактичний пірат» і вирішила, що вартує розповісти про кожну з них. Сучасний підхід до написання книг мене дуже порадував. Самій було цікаво читати казку не традиційну про бабу Ягу, змія, Марічку і Іванка, а про те, що люблять сучасні дітлахи – Роботів. Яскраві ілюстрації і не надто велика кількість тексту на сторінках цілком нам підійшла, хоча книжка позиціонується як для молодшого шкільного віку.

Перша книга з однойменною назвою «Мікробот» знайомить нас із двома друзями – земними дітками Пітером та Амелією, які бавлячись у парку, знаходять загадкову золотисту кульку. Згодом виявляється, що кулька – це ракета, а всередині – Мікробот. Цей маленький робот, мешканець Робопланети потрапив у космосі у хмару пилу й перетворився на метеорит. Метеорит розбився, а ракета поламалася. Виникає справжня дружба між Мікроботом, дітьми та їхнім автомобільчиком Ревуном. Можливості і вміння робота вражають всіх, гратися весело та цікаво. Але потрібно ремонтувати ракету. У пошуках майстра, який вміє лагодити ракети, товариство потрапляє до рук космічного лиходія Сульфура. На щастя, вчасно прибув тато Макробот і по-дорослому вирішив всі проблеми. Мені подобається тут те, що Мікробот кличе на допомогу свого батька, тобто в дитини розвивається базова довіра до найближчих. За якихось незрозумілих обставин чи складних ситуацій одна з перших дій – це поділитися з батьками. У наступному розділі першої частини на Землю прибуває робот Веселка, який складається з маленьких різнобарвних чоловічків – Червоній, Білик, Помаранчик, Зеленець, Чорнуха, Синько, Фіола. В них із дітьми виявилося спільне захоплення – гра у хованки. Роботи -  казкові сучасні персонажі, а ігри у них, цілком позбавлені гаджетів, відбуваються в реальному часі – тут і зараз. Тут ми закриваємо книгу і біжимо бавитися. У третьому розділі першої частини, шукаючи справжніх чарівників, роботи потрапляють у казку. Тут їх чекають нелегкі, та не менш цікаві завдання і випробування. Доводиться розгадати таємницю дзеркала та побороти ведмедя.

Друга книга із трилогії про пригоди Мікробота на нашій планеті – «Мікробот і кам’яний дракон». Друга книга Сашку сподобалася навіть більше за першу. Прочитали одним махом. Цього разу пригоди Пітера і Амелії і їхнього автомобільчика Ревуна розпочинаються у пустелі. Вони прямують до оазису, де знайшли прихисток багато інших дітлахів, оскільки всіх дорослих забрав Кам’яний дракон, який оселився у цих землях. Дорога дається дуже важко, та раптом Ревун згадує, що має чарівну кнопку, за допомогою якої можна викликати на допомогу їхнього інопланетного друга Мікробота. Сигнал «Тривога!» надіслано. Тим часом друзі потрапляють у країну Азур, де мешкають сині гноми і дізнаються про таємниці зелених дверей. З’являється новий герой історії Людинолис, який проливає світло на багато невідомих запитань. Поки друзі складають план дій у країні гномів, Мікробот потрапляє у халепу. Йому на допомогу мчать роботи Веселки. Далі – найзахопливіші пригоди і найкарколомніші повороти сюжету, про які варто прочитати самому (хоч якусь інтригу збережу). Основним посилом цієї казки для мене стало те, що гроші і влада можуть засліпити настільки, що повністю міняють людську сутність, приводять до вельми невтішних наслідків.

Третя книга – «Мікробот і галактичний пірат» - Сашку сподобалася найбільше. Історія складається з коротеньких розділів. На кожному розвороті - яскраві ілюстрації. На основі цієї книги ми розпочали цікаву і захоплюючу розмову про інші планети і космос. Величезним плюсом будь-якої дитячої книги є те, що в ній є щось, що спонукає дитину до діалогу, змушує ставити багато запитань і отримувати нову корисну інформацію. Розпочинається галактичний чемпіонат із гри у хованки, і цього разу місцем його проведення стає планета Містерія, яка довго була закритою для відвідувачів за загадкових обставин. Це планета-хамелеон – «на цій планеті весь час усе змінюється, тому там немає сталих кольорів та пейзажів». Тим часом у просторах космосу летить космічний корабель з лиходієм-піратом Зеросом, який обвів усіх навколо пальця і змусив вимкнути захисну стіну. Він сподівався знайти там небачений скарб і Містерія притягала його невидимим магнітом до себе. Майже усіх учасників хованок лиходій перетворює на посіпак – шпіглів і запускає дрони для пошуку гравців, які не повернулися на його заклик. Роботи Веселки за підказкою друзів із планети Земля - Пітера і Амелії - знаходять спосіб стати непомітними. Стається справжнє диво - і планета Містерія використовує Мікробота в якості передавача, щоб зв’язатися із Зоряними силами (щось на зразок галактичної поліції). А що сталося у фіналі – думаю, це варто того, щоб ви прочитали цю цікаву книжку. Коли перегорнули останню сторінку, ми із сином Сашком почали розмову про екологію, про систему людина/природа.

Чекаємо з нетерпінням на нові книги від Олега Чаклуна. У них є все, що потрібно маленьким сучасним хлопчикам – новітні тенденції та традиційні цінності.