Усі діти, на мою думку, обожнюють пригоди, як-от мчати на велосипеді на шаленій швидкості від злого собаки (ну ти й злюка!), врятувати нерозсудливого маленького кота, який сидить посеред автомобільної дороги (який же ти необачний, котику!), або ж залізти на дерево та покласти у гніздо пташеня, яке випало та безпорадно пищало, кличучи на допомогу (як же  вчасно я тебе запримітив!).                                                                                                                                                  

Так і десятирічний хлопчик Тарас волею-неволею опинився у вирі захоплюючих пригод, але не звичайних, а космічних. Уявіть майбутнє, де діти проходять літню практику на розвідувальних зорельотах, подорожують разом з дорослими безмежними космічними просторами, відкривають  нові планети (інколи геть чудернацькі). Під час таких експедицій ретельно досліджують нову планету: чи придатна вона для життя? чи немає отруйних випарів? яка вулканічна активність тощо. Також встановлюють контакт з представниками інших цивілізацій та мають вірних помічників-роботів.                    

«Фантастика!» – скажете ви. Саме так. «Пригоди Тараса в далекому космосі» Галини Манів (видавництво «Фонтан казок») – це захоплююча науково-фантастична повість для дітей молодшого шкільного віку, сповнена динамічними подіями, неймовірними пригодами, несподіваними відкриттями та справжньою дружбою.                                                                                                        

Головний герой повісті дуже добре описаний та розкритий. І маленькі читачі можуть впізнати самих себе. Адже Тарас – звичайний хлопчик, який не любить інтеграли (які, до речі, дуже важливі для мандрівок у космосі!), списує на уроках у сусідки-відмінниці, робить різні дурниці, а, коли хвилюється, то крутить собі вухо. Але водночас, він уміє дуже вправно керувати розвідувальним човном, «закручуючи віражі та мертві петлі», знається на космічній конфліктології та космічній психології, вміє робити вправи на миттєву концентрацію уваги та вправи дихальної заспокійливої гімнастики тощо.                                                                                                                                        

Колоритними персонажами повісті є роботи, які не полишають Тараса ні на хвильку.  Шурик  (високорозвинений Штучний Розум-3К) спеціально розроблений для космічних експедицій, здійснює різноманітні обчислення. Борис (багатофункціональний робот-трансформер) веде господарство, займається ремонтом та готує їсти. Васисуалій хазяйнує у технічній зоні зорельота. Окрім того, що роботи допомагають Тарасу (як інтелектуально, так і фізично), вони можуть ще й підбадьорити («Найстрашніше вже позаду, чи не так?»), похвалити («Ти гідний син свого батька. Я тебе недооцінював»), зіронізувати («Ой, тримайте мене, зараз лусну зі сміху») тощо. Іноді здається, що роботи зовсім не беземоційні штучні інтелекти, а гуманоїди, які відчувають  сум, захоплення, радість, обурення та інші емоційні переживання. Та й головний герой Тарас зауважує: «Якщо це не емоції, то я тоді балерина».                   

Тарас, немов маленький принц з однойменної казки Антуана де Сент-Екзюпері, мандрує планетами, шукаючи бодай якусь високорозвинену цивілізацію, яка б допомогла дістатися Землі.         

Однак розчарування йде за розчаруванням... Так можна і зневіритися! Саме в цей момент простежується один із авторських меседжів.  Можливо, він є очевидним, але «ліпше знову повірити й помилитися, ніж підозрювати весь Всесвіт у підступності!».                           

Також маленьким читачам буде цікаво дізнатися, як же облаштований зореліт-розвідник, про що детально описано, та є малюнок, на якому зображені коридори,  житлові та вантажні відсіки, ПКП (пункт керування польотом) тощо.               

Щодо інших ілюстрацій, то їх у книжці вдосталь, вони не те що добре сприймаються, а з певним захопленням (перевірено на племіннику, якому я і подарувала цю науково-фантастичну повість).                         

На завершення варто додати дрібку фантастичного. На зорельоті вирощують мультиживинову масу, з якої можна приготувати усе, що завгодно (лимонне морозиво, сосиски, пиріг із начинкою із справжньої малини, вареники з вишнями тощо)! Треба лише надати мультиживину потрібного смаку та форму. А що таке тарасерія, тарілкохряпи та багато чого іншого фантастичного ви дізнаєтеся, коли прочитаєте цю пригодницьку повість.                                                                       

Особисто мене потішила ця науково-фантастична повість. Хоч я вже й не маленька, але світ, в якому відбуваються події, надзвичайно цікавий. І моєму племіннику припала до серця ця фантастична мандрівка безмежним космосом, який таїть у собі невичерпні загадки та чудеса. Він сказав, що хоче ще почитати про Тараса та його подорожі. А тому чекаємо на продовження.