Роман «Закрита книга» Андрія Дмитрієва вперше перекладено українською (видавець Володимир Даниленко, Літературна агенція «Друге дихання», 2017 р.). За словами автора книжки, у нього давно була така ідея. І коли він їхав у київському метро, а йому зателефонував видавець, щоб привітати з виходом «Закритої книги», пан Андрій неймовірно зрадів.

Андрій Дмитрієв російський письменник і кіносценарист ліберальних поглядів. Від 2012 року мешкає в Києві, пройшов крізь Майдан разом зі своїми українськими друзями, тому Україна стала для нього близькою. У романі «Закрита книга» є епізод, коли головний герой потрапляє в Україну, зокрема в Одесу. Там берег моря стає для нього землею обітованою, бо рятує від себе нещасного і зрадливого кохання.

«Закрита книга» найзнаковіший твір Андрія Дмитрієва. Історією трьох поколінь однієї родини автор пройшовся по всіх паралелях і меридіанах не тільки російської імперії, а й Лапландії, берегів Японії й Німеччини, від початку ХХ століття і до розвалу Союзу. Роман ‑ це зріз європейської культури ХХ століття, на формування якої вплинули різні ідеологічні течії.

Де носило героїв роману Андрія Дмитрієва, в яких широтах пройшла нога російського інтелігента? – є над чим міркувати читачеві. До болю знайомі українські реалії: голод, репресії і гоніння, ‑ бо й нашу інтелігенцію методично нищила система.

У перше коло, знищеного НКВС покоління інтелігенції, потрапляє його герой В.В., серед прототипів друзів якого були Тиняков, Каверін тощо. Друзі сперечаються: «Література – акт пізнання, і разом з тим, акт творення словесної тканини – акт одномоментний і нерозривний. Література в цілому і письменник зокрема, пізнаючи суть речей, знімає з неї шар за шаром і, разом з тим, творить словесну тканину, нашаровує, шар за шаром. Нашаровує і відшаровує. Одягає і роздягає одномоментно...> <‑ Одягає і роздягає з метою дістатися до суті. Кравець і коханець в одній особі…»

В.В. був визнаним географом, який створив не одну важливу мапу. Але на мапі його життя все набагато складніше. Доля закидає В.В. у сувору Лапландію, де він спізнає саамку Маарет, яка врятувала йому життя. Перед смертю В.В. марить і вигукує її ім’я, як мантру, але його вже ніхто не врятує…

Друге коло випробувань для російської інтелігенції під тиском системи проходить син В.В. ‑ Серафим, який найбільше розумівся на астрономії. Але коли він збагнув, що ніхто з його оточення не вірить в існування позаземних цивілізацій, то вважає життя намарним і розчаровується: чинить невдале самогубство. Надто розумних система запроторювала у психушки. Серафима взяли на облік і порадили багато ходити. Ось він і мандрував просторами своєї батьківщини: лісами, горами і ріками – так заспокоював нерви і так збагнув цінність ресурсів держави. Згодом з’явилася стаття про покращення життя в державі. Тобто країна може процвітати на туризмі, а все шкідливе виробництво і військові об’єкти він пропонував перенести в пустелю, на непридатні для туризму землі… Після цього його оголосили небезпечним для системи, взяли на контроль, почали стежити і взялися за його сина.

Іона, який на той час був успішним бізнесменом, хотів відродити дідівську справу – сироваріння. І як добрий менеджер, дружина Іона – Марина – зробила все для процвітання, за словами скептиків, суто французького, бізнесу. Після підпалу офісу, блокування рахунків і зраді працівників власної фірми Іона і Марина мусять зникнути. Щоб уберегти сина, Серафим свідомо іде на вбивство себе найманцями опер-служби.

Роман «Закрита книга» сповідального характеру з великою кількістю культурних ремінісценцій. Автор зробив крок до читача, апелюючи до його інтелекту. Сподіваюся, український читач буде вдячним.

Українську версію «Закритої книги» Андрія Дмитрієва можна знайти в мережі «Книгарень Є», у Київському будинку книги тощо.