Людина, яка хоч раз спробувала писати текст, працювати творчо, постійно прагне удосконалення професійних вмінь та навичок, знайти нові засоби та прийоми, які зроблять текст цікавішим для читача. Гарним порадником для цього стане книга критика, літературознавця, видавця  Ростислава Семківа «Як писали класики». Це збірка цілком конкретних практичних порад про художню творчість, письмо та літературу Агати Крісті, Джорджа Орвела, Рея Бредбері, Курта Вонегута, Мілана Кундери, Умберто Екко, Маріо Варгаса Льйоси, які вони виклали у своїх книжках, а пан Ростислав – підсумовує, зіставляє, аналізує, систематизує, щоб розповісти читачеві, як вони писали?, чому писали? і як, зрештою, досягли успіху?.

Автор книги аналізує біографії письменників, розкриває прототипи персонажів у творах письменників, пояснює, чому ті чи інші персонажі з`являються у творчості письменників, розкриває мотиви дій персонажів.

Жанр книги: нон фікшин. Наприкінці розповіді про письменника розміщено тезисний виклад «Основних правил письма», якими може спробувати скористатись кожен охочий. Читаючи книгу, постійно виникала думка, що всі письменники пишуть свої сюжети на основі подій, спогадів, вражень, дуже часто особистих драм, які пережили на власному досвіді у певних життєвих ситуаціях та обставинах, але зуміли піднятися над обставинами – перенести власні страхи (А. Крісті), гумор та іронію (К. Вонегут), боротьбу проти диктатури (М.В. Льйоса)  в текст і перетворити все це в дієві рецепти успіху.  Ще одна особливість, яка привернула мою увагу,  ніхто з письменників не писав заради грошей чи здобуття слави, успіх став для кожного кожної  з них приємним доповненням, «побічним ефектом» від копіткої, щоденної, невтомної праці над словом.

Кожний письменник прагнув створити уявний світ, аби дати шанс виправити хиби рідної країни, перебуваючи за її межами, як Маріо Варгас Льйоса, або ж застерегти сучасників від тоталітарного режиму, який сучасники письменника сприймали, як передбачення, яке може настати (роман Джорджа Орвела «1984»).

Не можу оминути увагою кілька порад, які мені запам`яталися, проте наводжу їх не дослівно, а як власне узагальнення і сприйняття прочитаного:

v    Пиши коротко

v    Доступною для читача мовою, без зайвих зворотів та ускладнень

v    Постійно вигадуй історії, навіть просто заради задоволення, спочатку можна сприймати цей процес, як захопливу гру.

v    Змушуй себе писати і працюй регулярно, навіть, якщо не хочеться цього робити, бо натхнення може й не прийти.

v    Читай багато книг, щоб постійно поповнювати запас знань.

v    Матеріал для творчості черпай з життя, спогадів, переживань, життєвих ситуацій чи випадків;

v    Пиши про те, що викликає сильні емоції, неважливо, позитивні чи негативні.

v    Пиши про те, що добре розумієш сам.

Ростислав Семків часто згадує у тексті «Класиків» різні книги, які варто було б прочитати тим, хто прагне удосконалити рівень власної майстерності у написанні текстів. Робить це абсолютно не нав`язливо, радше опосередковано, завжди залишаючи право вибору за читачем. Причому, це – як книги письменників, які стали героями його книги, що є предметом цього огляду, так і книги, про які шановний пан Семків згадує в тексті лише побіжно.

Наголошу, що цей список не є повний і складений відповідно до моїх зацікавлень текстом книги «Як писали класики»… і все ж ризикну запропонувати до уваги читача книги, які рекомендує автор «Класиків»:

• Гарольд Блум «Західний канон» (монографія)
• Рей Бредбері «Дзен у мистецтві письма»
• Жан Поль Сартр «Що таке література»
• Мілан Кундера «Нестерпна легкість буття», «Безмертя», «Мистецтво роману», «Порушені заповіти»
• Маріо Варгас Льйоса «Листи молодому романісту»
• Умберто Екко есеї, монографії,  «Роль читача», «Відкритий твір», «Проби перекладу», «На берегах “імені троянди”», «Шість прогулянок в уявних лісах», «Зізнання молодого романіста».

         «Як писали класики» - книга, яка не тільки може, а й повинна стати настільною для кожного, хто пише і прагне розвиватися творчо, книга, до якої варто повертатися знову, щоб відшукати та спробувати втілити на практиці рецепти успіху.

 Успіх може прийти до кожного, адже удосконаленню немає меж, а навчатися – ніколи не пізно.