Нумо, вгадайте, що це: йдеш шкільним коридором коло, ще одне, третє, і не сама, а під руку з подругою, вдивляєшся в одне й те саме обличчя, в однаковісінькі рухи і чуєш серед майже бджолиного гулу той самий сміх...

Але ось саме в цю мить здається, що щось змінилось. Що був погляд назустріч, наче почулося закінчення слова, схожого на звучанням на твоє ім´я... Чи то було привітання, чи запрошення підійти ближче, чи все ж просто почулося. Та ось відстань більшає, серце гупає, відходиш і знову можна обговорити впольовані відчуття й емоції з подружкою. 

Атож. Шкільна любов. Її тими коридорами можна й підхопити, а не лише спостерігати за аскезами своєї коліжанки по парті. 

У повісті з промовистою назвою "Де ESC моїх халеп?" розповідь про саме цю шкільну любов.  Текст у книжці - від майстрині психологічних сцен підліткового життя, тонкощів внутрішнього переживання шкільних буднів та шалених канікул - Тетяни Стрижевської.

Її  “Файні тОвсті дівки, йо!” вже переконали цілу когорту хлопців і дівчат, що авторка знається на живій, адекватній і сприйнятній сучасними читачами мові.

У попередній повісті Тетяна зачарувала не лише неймовірними епітетами зеленого туризму та назвами смачних страв Закарпаття, а ще й показала, що достатньо “прокачана” в темі модняцького шмаття типу слипонів та скіні. Зараз же ще яскравіше.

Таня Стрижевська тусить зі своїми читачами в галузі віртуальної реальності та цяцьок-ґаджетів. Пише про рутнуті налаштування, мережеві ігри та тест-драйв останніх прошивок на смарті.

Не забуває про світ підліткової музики, кіно, спонтанних прогулянок і задушевних розмов.

Додає перцю підставами, суперницями, розчаруваннями, сімейними скандалами, недитячими проблемами зі здоров´ям батьків. Такими собі “моментами істини”, в яких підліток наче кошеня, так відчайдушно і впевнено вперше дряпається, шипить. 

Тонкою філігранню, під лінійку, акуратно передала авторка ноти всього стану підліткового сьогодні. 

У сім´ї з нерідним татом, лисим котом, мамою, яка працює занадто багато і емоційно витратно.

У школі, де найкраща подруга - як хамелеон, підлаштовується під обставини, а нестерпна “коза” може вчасно простягнути руку. 

У колі хлопців, які останнім часом є все ж кращою компанією, але через ту саму любов завдають клопоту. Хто квилінням про нову подружку, хто нудними лекціями з музики, а хто й несподіваними зізнаннями.

Розгорнута записка із запрошенням у кіно, кіно по смаку - за сюжетом та поцілунками. Перші ревнощі і ... Обійми, від яких шкірою біжать мурахи і зринає контрольне “це занадто” - це все про повість “Де ESC моїх халеп?”. Але вона сама не “занадто” - достойна, акуратна, і без явних перебільшень чи хиб. Все тільки так, як у школі, як справді буває: з халепами, западнею, провалами, і так само з піднесенням, перемогою та довгоочікуваними (чи несподіваними) стосунками. І з поцілунками. 

І найголовніше - з відкритими, як щоденник без замочка, підлітковими почуттями, які впізнаються та перегукуються з читачевими.

Трішечки би цьому тексту більше інтриги, пригоди, яка би розкривалася від початку і до кінця, і поступово розкручувалася, як гулька синього розкішного волосся героїні Сніжки... І це був би вітамінний коктейль з літератури для старшокласників. Перезарядка і натхнення.

Але й зараз вистачає текстові життєвості, щоб радити його як книготерапію у переломний підлітковий вік, як подругу, що говорить про те, що “і в мене так було”, “й такі були халепи”, “а могло бути гірше”, “а своє знайдеш”. 

Хлопці, які цікавляться проблемами дівчат і причинами їхніх катастроф, можуть теж сміливо братися до читання. Щось та й вичитають, і колись згодиться їм те чтиво у процесі становлення від забіякуватого хлопчиська до мачо, до улюбленця дівчат, до якого хочеться горнутися, з яким можна просто дружити, довіряти особисте, а може, й ... закохатися.