«Господи Боже!.. – простогнав Левинський. – Чи я хоч раз висплюся в цьому селі?..»

Коли я вперше побачила цю книгу і прочитала анотацію до неї, то була заінтригована, адже полюбляю детективи із додаванням психологічних нюансів, як-то: психологія злочинця, «розплутування» складних людських стосунків, аналіз підсвідомого тощо. І ця книга повністю виправдала очікування.

Головний герой роману – львівський психіатр Андрій Левинський – надзвичайно втомлений від своєї роботи, тому за рекомендацією лікаря їде до далекого карпатського села, де він провів дитинство, аби відпочити на свіжому повітрі, поїсти натуральних харчів і понасолоджуватися спокоєм та неробством. Однак після приїзду все складається інакше: на Андрія як лікаря чекають довжелезні черги пацієнтів (найчастіше удаваних хворих), балакучі й небайдужі до чужого життя мешканці села, розплутування складних махінацій із благодійною діяльністю та спадщиною, несподівані прохання колишніх друзів і наполегливі пропозиції кохання. Більше того, подвір’я Андрієвої хати стає місцем декількох злочинів, у тому числі вбивства місцевого сільського голови. Але людей, які можуть бути причетними до злочинів, виявляється так багато, що Левинський викликає на допомогу друга зі Львова – слідчого Ростислава Белея. І разом – психіатр і міліціянт – беруться до пошуку злочинця. 

Цей психологічний детектив читається напрочуд легко і просто; логіка дій героїв зрозуміла, хоча я так і не змогла самостійно «вирахувати» вбивцю, оскільки Андрій розкриває злочин, будуючи пояснення на дрібничках, тонкощах чоловічої та жіночої логіки, які помітні оку досвідченого психіатра, але можуть залишитися поза увагою звичайної людини, необізнаної з особливостями людської психіки. Детектив гарно продуманий, до кінця «тримає» у напрузі, адже кожен із підозрюваних мав мотиви скоєння злочинів. Окрім того, аби «докопатися» до правди, Андрій вимушений не лише обмислювати реальні факти і мотиви людських дій, але й аналізувати власне підсвідоме (свої сни, дежавю, дитячі спогади з минулого і почуття), що так само дає підказки до розкриття злочинів. 

Ще хочеться відмітити цікаве та яскраве зображення автором буденного життя мешканців невеликого українського села: вони терплячі і працьовиті, натомість надто відкриті й велелюбні, трохи нахабні, полюбляють пхати носа до чужого особистого життя, не можуть тримати рот на замку, і нічого для них не залишається непоміченим. Авторка з іронією розкриває в романі ці людські риси, які інколи навіть призводять до нових злочинів.

У цієї детективної історії гарний «читацький післясмак» – нею хочеться поділитися з іншими поціновувачами психологічних детективів, адже книга легка, динамічна, заплутана, дещо комічна і трохи містична. Дійсно, разом з героями втягуєшся в розгадування таємниць і пошуки вбивці, і фінал не розчаровує.