Людська психіка – унікальне й загадкове явище, тому не кожен письменник береться працювати з такою важкою темою, як психічні захворювання. Це ніби ходити мінним полем, ризикуючи будь-якої миті схибити. Але британський журналіст і письменник Шон Томас (псевдонім – С.К. Трімейн) проробив просто титанічну працю, опрацював безмежну кількість джерел – і його роман «Крижані близнята» вийшов максимально правдоподібним, напруженим і захопливим.

Близнючки Кірсті й Лідія були нерозлийвода, в них навіть не було жодних видимих відмінностей, окрім якихось поведінкових реакцій. Вони говорили тільки їм відомою мовою, їхні жарти були зрозумілі тільки їм. Але тут одна з них трагічно гине – і це перевертає з ніг на голову усталений спосіб життя близнючки, що вижила, і її батьків - Енѓуса й Сари. Через 14 місяців після загибелі Лідії Кірсті починає наполягати, що вона – Лідія, вимагає, щоб удома й у школі її називали саме так. Вона стверджує, що загибла Кірсті досі з ними, вона бачить її у дзеркалах і спілкується з нею. Звісно, це збиває з пантелику Сару й Енѓуса й лякає однокласників дівчинки. Тепер згорьованим батькам доведеться з’ясувати, хто з їхніх донечок загинув, а хто вижив, як жити далі, якщо поховали не ту дитину, і що робити, якщо все-таки помилки не було.

«Ідентичні близнюки, що втратили свою точну копію, демонструють значно вищі показники по чотирьох із восьми шкал переживання горя. Вони гостріше переживають розпач і провину, страждають від причепливих споминів і деперсоналізації… Зважаючи на глибоке горе і особливо на деперсоналізацію, існує ймовірність того, що ваша донька Кірсті потерпає від галюцинацій чи марить», - розповідає Сарі дитячий психіатр.

Але є ще одна деталь, яка значно ускладнює спроби нещасної матері розібратися, що відбувається з її малючкою: собака раптово почав поводитися з Кірсті так, як поводився із Лідією.

«Собаки можуть розрізняти ідентичних близнюків за запахом, навіть у тих випадках, коли тести ДНК безпорадні. Утім, також добре відомо, що близнюки, які втратили пару, часто мають дуже тісний зв´язок із домашніми улюбленцями. Вони замінюють їм утраченого брата чи сестру».

С.К. Трімейн у своєму романі намагався глибоко дослідити й максимально точно описати дисоціативний розлад ідентичності (в народі – роздвоєння особистості). Щось схоже зустрічаємо у трилері Джона Полсона «Гра в хованки».

Дисоціативні розлади – це група психічних розладів, що характеризуються змінами або порушеннями низки психічних функцій: свідомості, пам´яті, почуття особистісної ідентичності, усвідомлення безперервності власної ідентичності. Термін «дисоціація» було запропоновано наприкінці XIX століття французьким психологом П’єром Жане, який зауважив, що комплекс ідей може відділятися від основної особистості й існувати незалежно й поза свідомістю. Спровокувати розщеплення особистості може дуже сильний стрес, як-от подружня зрада чи смерть близької людини.

Саме це й стало темою роману «Крижані близнята» – тимчасовий розлад ідентичності схильної до навіювання дитини, яка пережила втрату однояйцевої близнючки. Оскільки за жанром це – трилер, книга тримає читача в напрузі до останньої сторінки, аж поки він не дійде до розв’язки (а композиція тут традиційна).

Автор характеризує персонажів через:

-  учинки (наприклад, істерика Кірсті у шкільному коридорі);

-  риси характеру (переважно полярне протиставлення Кірсті й Лідії: перша – більш комунікабельна, друга – тиха й трохи сором’язлива);

-  портретні зображення.

Письменник приділяє дуже багато уваги саме описам зовнішності дівчат, намагаючись показати, які вони схожі і при цьому абсолютно різні. Здавалося б, діти – як дві краплі води, але в кожної своя усмішка, свій погляд, свій крик. Одна – Волошка, інша – Кульбабка.

Спочатку оповідь ведеться від Сари, потім поступово переходить до автора. Звідси починаються, власне, авторські характеристики персонажів. С.К. Трімейн поступово розкриває внутрішній світ усіх чотирьох головних персонажів, у кожного з яких є свої скелети в шафі, навіть у Енѓуса. В цьому йому допомагають діалоги й монологи персонажів, а також детальні описи пейзажів та інтер’єрів. Природа, будинок є тлом, на якому розгортається ця історія і яке багато чого пояснює, робить твір таким, як він є.

Отже, роман «Крижані близнята» – це сповнена таємниць історія про психічні відхилення, яка, однак, не містить жодних діагнозів, наукових термінів і прописана як виключно художній твір. Але кожен у ній знайде своє, і кожному вона, гадаю, припаде до смаку: як поціновувачам мистецтва, так і науковцям.