Розплата за непрощені гріхи це –те, про що ніхто не замислюється, але вона тяжіє «дамокловим мечем» над кожним із нас: доля, Вищі сили, Абсолют, чекає слушного часу, щоб втілити задумане... або ж захистити, відвернути, уберегти. 

Саме такі думки відвідують мене впродовж тижня, з часу, коли перегорнув останню сторінку книги Дари Корній «Сузір`я дів», що побачила світ, приблизно, рік тому у харківському видавництві «Віват».

Книга є частиною дилогії і починає оповідь про давній аристократичний рід Потоцьких –Коморовських. Читача чекають: родинні таємниці, ритуали, магія, невиконані обіцянки, біль, смуток, багато смертей та втрат, підступ, брехня, зрада і, звісно ж, пристрасне кохання. Однак, чи завжди це почуття буде світлим і радісним?, даруватиме крила чи тягтиме в безодню відчаю та безнадії?. 

Прочитавши книгу «Сузір`я дів», краще та глибше розумієш історію «Місяцівни», адже усе починається саме тут.

Ось як влучно письменниця пише про те, як зароджуються наші бажання: «Спочатку ж бо з`являється бажання, потім воно стає метою, яку матеріалізуєш.[1]».

Події у романі відбуваються у Сокалі. Лише вкінці оповіді головна героїня – Василина Коморовська, після усіх випробувань хитрої панянки - долі, переїжджає до Львова.

 Книга буде цікавою усім, хто полюбляє пригоди, містику, історію рідного краю. Письменниця піднімає такі актуальні для України сьогодення теми як: боротьба за владу, бажання будь –якою ціною здобути багатство і вищий статус у суспільстві. Водночас, вже традиційно для своєї творчості, Дара Корній осмислює і художньо опрацьовує, розкриваючи нові грані таких тем як: дводушництво, українська міфологія, боротьба між добром і злом, світлом і темрявою.

«Хоча темрява підступно обіцяє вічний спокій, вічне примирення, ніякої та нічиєї зради. Але вона не обіцяє найважливішого –життя. Лишень забуття. 

Інколи темрява неочікувано завмирає, наче від когось невидимого отримує інструкції щодо подальших дій, а потім складає докупи ті напучання й думки »[2]

 Можливо, зараз  «порушу правила» аналізу художнього тексту, висловивши свою суб`єктивну думку, як читач, однак, не можу залишитись осторонь.... Йдеться про те, що у книзі детально описано обряд «замовляння» на спричинення тілесної шкоди своєму кривдникові... А раптом, хтось надто серйозно сприйме художній вимисел талановитої авторки і... піддаться спокусі спробувати чи це працює?...  тому, вважаю, до певної міри, необачним, аж настільки детальний опис цього обряду, його атрибутів, довколишньої обстановки з місця цієї моторошної події, що назавжди змінила долі не одного покоління людей роду. 

Вражаюча реалістичність оповіді є однією із визначальних рис роману «Сузір`я дів». Іноді, виникає таке враження, ніби читач опиняється в самісінькому центрі подій і ось - ось відчує за своєю спиною кроки, зловіщий сміх чи не людський моторошний крик чогось чи когось містичного та невідомого.

Жахливі злочини – вбивство своїх батьків, кровозмішання (Ян одружився із Марисею, яка була його рідною сестрою. Через кохання до дівчини юнак божеволів та був ладен на все...) і кара за скоєне, яку спокутуватимуть наступні покоління  – ще одна сюжетна лінія, що надає романові особливого художнього відтінку, спонукає до розмірковувань та світоглядних застережень.

«Сузір`я дів» це –передісторія наступної книги «Місяцівна». Описуючи срібну скриньку зі сну Василини Коморовської, блукання жінки невідомим лабірином, застосовуючи прийом сну, як своєрідне передбачення майбутнього, Дара Корній  попереджає читача про прийдешні події нової книги.

В тексті роману читач знайде цікаві зауваги та розмірковування письменниці про менталітет та звички українців, життя і смерть, правду і кривду, любов і ненависть, вірність і зраду.

Книга варта уваги кожного, кому подобається читати і розмірковувати про вічні цінності, з яких складається наше життя, але, нажаль, ми починаємо цінувати те, що маємо, коли втрачаємо. То може час одуматись і виправляти самих себе та власні думки, поки не стало надто пізно?

Ігор Зіньчук