Ім’я Мирослава Лазарука, українського письменника, заслуженого діяча мистецтв України, директора Чернівецького обласного меморіального музею Володимира Івасюка, автора поетичних та прозових книг, популярних творів для дітей відоме чималій когорті шанувальників якісної та філософської української сучасної літератури.

З цікавістю та допитливістю читають його твори і молодші читачі –  повість дитинства «Голуб на черешні», поетичні збірки для дітей «Де поділися горішки» та «Абетка для Євдокійки».

«Діти повинні жити у світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості», – так розмірковував відомий знавець дитячої психології Василь Сухомлинський. Цю істину пробує сповідувати і Мирослав Лазарук у своїх книгах для дітей та юнацтва.

У відвертій та щирій розмові письменник вповідав: «Пригадую яскравий момент із власного дитинства. Батько мені подарував ювілейний дитячий «Кобзар» з яскравими ілюстраціями, із суперобкладинкою. Зберігаю його досі як найдорожчий духовний скарб. Тоді, звичайно, ще не встиг навчитися читати, мав неповних 5 років. Але захопився прекрасними малюнками з історії козаччини, іншими привабливими речами.

Дитину треба вміти зацікавити будь-як. І зацікавити ще можна неординарним змістом поезії. Замислена дитина обов’язково прочитає книжку. Навіть малюнок, непроста верстка збірки примушують дитинку задуматися  і  врешті-решт, дитинка починає її читати, бо їй цікаво, чому так, а не інакше.

З приходом онучат я, як письменник, починаю дивитися на світ очима дитини. Спрацьовує те, що для дітей треба писати так само добре, як і для дорослих, тільки у сто разів краще. Жодним чином не можна бути байдужим, тим паче, коли ти твориш для дітей. Якщо ти знайшов конкретну ситуацію у поведінці дитини, важливо знайти малесеньку яскраву деталь з порівняннями, афоризмом, не позбавленими і жарту, й гумору. Обов’язково має бути присутнім і виховний момент. Крім дітвори, у мене присутні і пташки, і кошенята, і лис, який шубки віз через ліс, горішки-близнюки, і бобер, що живе на шафі… Це треба все уявити. І ти повинен бути безпосереднім мешканцем Світу Казок, коли все органічно поєднуєш, а ще, володіючи прекрасною українською мовою, тоді може щось вийти цікаве і привабливе.

Усім діткам бажаю здоров’я. Буде здоров’я – будуть щастя, злагода, і високі почуття. Буде здоров’я – буде і любов, любов до Бога. І Він полюбить тебе. Це така триєдиність, яку сьогодні, в цей непростий час, переступати не можна».

Нинішній рік для письменника Мирослава Лазарука подарував вихід яскравої  книжки для дошкільнят і дітей молодшого і середнього шкільного віку з цікавою, багатообіцяючою назвою «Хрущограй».

Цей новотвір-«хрущограй», на моє глибоке переконання, обов’язково впевнено буде вживатися маленькими та допитливими читайликами залюбки. А допоможуть у мандрівці сторінками яскравої та мудрої збірки малюнки відомої української художниці Лариси Дем’янишиної.

         Коли народжується книга для дітей – це вже велике та неповторне диво. Лариса Семенівна – буковинка, хоча більшу частину життя проживає в Одесі, але Буковина назавжди в її серці і картинах. Мистець, коли працює над книжкою, вживається у поетичних героїв, бачить і відчуває його по-своєму, любить їх і пригортає до свого вразливого серця. Як поділилася художниця, працювалося над книгою надзвичайно натхненно і легко, бо близька та зрозуміла її творчій душі тонка та глибока поезія М. Лазарука.  

Автор радився з художницею щодо назви книги - «Черепаха-горопаха» чи «Хрущограй». Перемогла  своєю експресивністю та дивовижністю, весняною радістю та теплотою музична назва «Хрущограй».

Пані Лариса велику кількість поезій книги знає напам’ять, тому і народжувались варіанти малюнків, відтак поверталася знову і знову до певних поетичних образів, які згодом отримали своє нове життя у малюнках. І вже яскраві картинки з її дитинства лягали на папір…

Читач – і маленький, і великий, якому пощастить милуватися і набиратися мудрості із теплої та небайдужої книжки, буде радіти щиро знайомству з героями, які автори книги – письменник і художниця подарували йому. Замилується образом та вродою гордого та мудрого, чарівного коня, який «біліє на сто світів»; бджолою, «яка у квітах сни латає»; лелекою, що вітає з книжкової сторінки усіх по-буковинськи щиро і гостинно; метеликом, «який жив сотню літ і виріс аж до неба» і назавжди запам’ятає, що лиш «з тепла народжується день»! 

Обдаровані хрущі, які грають-виграють на музичних інструментах, немов відомі на весь світ Глинницькі музиканти, подарують сотні нових та відомих щирих мелодій та вражень. Зустрінете радісний дощик, що «стиха дріботить» мальованими крапельками і дізнаєтесь, хто ховає «сни в тісний рукав»…

2020 рік навчив усіх жити по-іншому, карантинні обмеження торкнулися учнів, студентів, усіх працюючих і письменників також… «Бойову пісеньку» мурахам гордовито виспівує ліричний герой Маркусь застерігає бути обережними та пильними!

 Що імпонує мені у новій книзі, велика любов мистця  до Всевишнього. Письменник – глибоко віруюча людина і через поезії навчає і діточок «щастю, злагоді радіти, бо ж Ви – Божі діти» і нагадує, що завжди на часі з кожною людиною та дитинкою «легенька Господа рука».

Дітворі ж потрібно повсякчас слухатися батьків, одягатися тепленько, особливо зараз, коли дерева залишаються без листя, щоби не замерзнути і не застудитися, бо інколи навіть «сонце перестуджене кашляє  уві сні».

Мабуть, далеко не кожен письменник, який дивотворить для юних, може з легкою іронією писати про себе. Мирослав Лазарук з гордістю називає себе Мимоком. Історія цього імені бере початок з дитинства старшого сина письменника Тараса. І «дідусь Мимоко» з легкістю та невимушеністю, гуртує малечу, пише для них вірші, навчає любити і берегти мову, пісню, звичаї, обряди:

Засміється він завзято,

Слово тулить до слівця,

Бо яке ж без вірша свято! –

У Мимока-молодця.

У півсотні віршах збірки Морослава Лазарука «Хрущограй» юні українці ще більше полюблять світи, «де казку ранок розписав», і де «бузок над хмарами витає», і побачать, як «вітер витрушує з хмари краплі останні дощу» і «річки серце золоте», почують «зими біленький сміх», навчаться готувати разом з автором улюблену гуцульську страву кулешу і пиріжок-шарлотку, відчують, як пахнуть дивом та осяйним теплом, «сонцем і медком» пасочки бабусі Олі.

Світ наш розмаїтий і багатий. У НИНІШНІЙ Україні останнім часом багато книжок, що видаються для юних та допитливих.

Але саме збірка Мирослава Лазарука «Хрущограй» – повчальна, яскрава, незвичайна, колоритна, милозвучна та мелодійна, багата на барви та метафори, алегорії, епітети та дивовижні образи, на любов, добро, мудрість та позитив – варта гідного всілякого пошанування.