Re: цензії

07.05.2025|Оксана Лозова
Те, що «струною зачіпає за живе»
07.05.2025|Віктор Вербич
Збиткування над віршами: тандем поета й художниці
07.05.2025|Ігор Чорний
Життя на картку
28.04.2025|Ігор Зіньчук
Заборонене кохання
24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій
«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
Джерела мови російського тоталітаризму
18.04.2025|Ігор Зіньчук
Роман про бібліотеку, як джерело знань
18.04.2025|Валентина Семеняк, письменниця
За кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
12.04.2025|Андрій Содомора
І ритмів суголосся, й ран...
06.04.2025|Валентина Семеняк
Читаю «Фрактали» і… приміряю до себе

Re:цензії

Моя і ваша

Поки в літературі тривали суперечки на тему, чи існує у нас «жіноча» проза, як саме її ідентифікувати, і куди приведе фемінізм, літературний процес, як виявилося, не стояв на місці.

Крім того, що сама «жіноча» проза надійно утвердилася в лінійці сучасних жанрів, вона ще й у повній мірі скористалася згаданим фемінізмом, плутаючи карти, схеми і заодно голову літературознавцям, коли поєднується, скажімо, з відверто «офісною» літературою сьогодення.

Не так давно, вирвавшись за кордон, чи пак на заробітки, героїні нашої «жіночої» прози живописали у своїх сповідях виключно довколишній «виробничий» пейзаж, погода в якому не дуже мінялася, хоч би яку історію ми згадали – від давніх «Sauvage medames russos» Ганни Ручай (про бізнес «швейцарських пані руського походження») до новішого «Нижче» Кіри Малко (про життя-працю на міжнародному круїзному лайнері). Тим часом «Твоя М.» Ірини Жураковської – вже новіше слово у лексиконі «жіночого» чтива – «феміністського», «виробничого» чи ще якого «офісного» плюс, безперечно, «любовного».

Утім, будь-які конвенційні та жанрові обмеження у випадку із цим романом про долю двох дівчат не так важливі, якщо уточнимо, що мова про загальнолюдські цінності та бажання: прагнення будь-що будь бути щасливою, вижити за будь-яких умов і залишитися самою собою. За сюжетом, вінницька офіціантка Марина їде на заробітки до Парижа. «Попереду перший у житті серпень без картоплі, від якої всі руки порепані, а нігті чорні й обламані. А потім ще й весна без городу… А головне – цілий рік вона не бачитиме цього козла, свого старого». Адже саме рідні, і зокрема батька, не вірили в дочку, що прикрило її все життя. Тому контраст з минулим життя разючий, хоч би які труднощі чекали дівчину на новому місці. «Ось воно! Вечірнє літнє небо, світло-бежеві будинки з завиточками й витребеньками, ковані балкончики, усміхнені люди довкола, фонтанчики всілякі. І все таке спокійне, таке лагідне. Ніби кілька століть чекало саме на неї, Марину Коваленко з Вінниці – і от дочекалося».

Інша «сіра мишка», німкеня Марія, їде в Париж вчитися в університеті. Вона любить фізику і грати на скрипці, вона інтроверт, і перша ж студентська вечірка обертається для неї сексуальним насильством, але чим далі сюжетом – в якому і зміна орієнтації, і шлюб з професором і народження дитини – тим більш впевненою у собі вона стає. Аж до розриву з минулим, в якому жоден Париж уже не допоможе.

Слід додати, що спільного в обох героїнь, крім «паралельного» паризького життя і моментів, де їхні долі ось-ось перетнуться, чимало не лише в особистій, але й в соціальній ба навіть політичній сфері. Звісно, для німкені Марії в її світі навіть зміна орієнтації чи феміністська позиція зрозуміла і нормальна в очах більшості, натомість для «київського» життя Марії, в яке вона повертається, щоб стати лікаркою, а далі успішною менеджеркою, випробування мають інший характер. Насамперед Майдан і Революція гідності на тлі яких відбуваються зміни в її особистому житті. Чергування на Майдані, кохання, хвороба, побутові труднощі по тому… «Шукати нову роботу? Так усюди урізають позиції. Повертатися в поліклініку на зловтіху крисі Світлані? Ні, вистачить і того, як зловтішається старий: мало не щодня шле в месенджер лінки на новини – ну що, мовляв, доскакалася на своєму Майдані?»

У будь-якому разі, обидві героїні в романі залишаються не на загальноприйнятих позиціях, а зі своєю власною правдою, яка у Марини співпадає з патріотизмом і бажанням довести світові власну значущість як жінки, а в Марії – з остаточним рішенням бути самою собою. «Твоя М.» виявилася не лише «бунтівною» прозою у жанровому розмаїтті, але й вкотре розмежувала «мою» і «вашу» позиції щодо фемінізму в літературі.

Ірина Жураковська. Твоя М. – Чернівці: Видавництво 21, 2021



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

09.05.2025|12:40
У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
09.05.2025|12:34
Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
07.05.2025|11:45
Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
07.05.2025|11:42
Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»
07.05.2025|11:38
У Києві відбудеться презентація книги «Усе на три літери» журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка
06.05.2025|15:24
«Читаємо ложками»: у Луцьку відбудеться перша зустріч літературно-гастрономічного клубу
06.05.2025|15:20
Помер Валерій Шевчук
02.05.2025|13:48
В’ятрович розкаже, як перемогли «велику вітчизняну» в Україні
01.05.2025|16:51
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
01.05.2025|10:38
В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша


Партнери