Re: цензії

01.12.2024|Ігор Зіньчук
Томас Манн „Будденброки” – роман–сага про занепад однієї родини
20.11.2024|Михайло Жайворон
Слова, яких вимагав світ
19.11.2024|Тетяна Дігай, Тернопіль
Поети завжди матимуть багато роботи
19.11.2024|Олександра Малаш, кандидатка філологічних наук, письменниця, перекладачка, книжкова оглядачка
Часом те, що неправильно — найкращий вибір
18.11.2024|Віктор Вербич
Подзвін у сьогодення: художній екскурс у чотирнадцяте століття
17.11.2024|Василь Пазинич, фізик-математик, член НСПУ, м. Суми
Діалоги про історію України, написану в драматичних поемах, к нотатках на полях
Розворушімо вулик
11.11.2024|Володимир Гладишев, професор, Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти
«Але ми є! І Україні бути!»
11.11.2024|Ігор Фарина, член НСПУ
Побачило серце сучасніть через минуле
10.11.2024|Віктор Вербич
Світ, зітканий з непроминального світла

Re:цензії

29.10.2023|11:54|Алла Рогашко

Писане серцем

Тарас Несміх. Туманне безмежжя. Тиша. Ріка: Вірші. Проза. Афоризми. / Рівне: О.Зень, 2023. – 76 с.

Слово Тараса Несміха – терпке, чуттєве, глибоке. Відчутно, що писане серцем: пульсує пристрастю, бринить енергією, дихає життям. Надзвичайно щире і справжнє, пронизане метафорами і алегоріями, тонкою і глибокою філософією буття. Це певною мірою проза в поезії і водночас поезія в прозі. 

«...У літо снів моїх вже увірвався листопад –

Розкидали волхви скрізь золоті принади.

В них погляд твій дає таємний знак:

"Не повертай назад! У спогадах не знатимеш розради"...» ("Осінній сум") 

У цих кількох поетичних рядочках стільки глибини і стільки смислів, що їх цілком можна взяти за основу для принаймні оповідання. 

Для порівняння – прозовий рядок: 

«Твої очі – джерело натхнення, на берегах якого згуртувалися мої думки.» ("Зізнання") 

Направду, поезія! Майстерна і водночас зворушлива, адже достеменно йде від серця. 

А ось іще цитата з прозової замальовки: 

 «Я хотів зізнатися тобі, але правда голками впивалася у шкіру і слова завмирали на губах, перетворюючись на колючий сніг. Я хотів – німі білі троянди повільно падали до твоїх ніг…» ("?) 

Тарас Несміх

Неймовірно красиві алегоричні картини вимальовуються в уяві, коли читаєш ці кілька рядків, у яких – так багато! Читати хочеться поволі, неквапом, аби вповні відчути і насолодитися розкішним плетивом слів. І хтозна, чи відчитуєш саме те, що воліє передати автор... Якщо піднестися на ту саму частоту, на якій він, – звісно, шанс є. Зрештою, важливо – відчути

«...Розгублений світ перед очима. Згасаючий пломінь надії… Небеса… і легкість. Потужні поривання вітру. Летять розпатлані книги. Біснуваті потоки речень малюють моторошні картини. Стрибають розгублено рими...» ("Поезія падіння")

У тому прерогатива високого Слова, адже саме у високому слові, окрім написаного, існує те, що між рядків. Якщо автор майстерний, а читач уважний і має уяву – є шанс відчути геть усе. Тарас Несміх достеменно володіє цим словом, адже його письмо збурює уяву, змушує до розмислів, а найголовніше – торкає за душу. Далі – справа за читачем. 

Власне, автор підтверджує мої сентенції, цитую: 

«Привселюдність руйнує красу. Тому я тут, серед похилих трав. Вони завжди мовчать і не вимагають у мене слів. Справжнє міститься поза словами…» 

У наповненому óбразами і метафорами письмі виразно відчуваються пошуки власного стилю. Зрештою, слово Тараса Несміха вже самобутнє, воно одразу торкає і заглиблює в себе...:  

«...Вона мала безліч імен. Мініатюрними корабликами вони, один за одним, пропливали по ній. Які ж вони прекрасні, ці імена!.. Тиша... шепіт… дзюркіт... хвиля… мовчання... світання... надвечір´я... серпанок...» ("Ріка каламутна")

...дивує унікальним переплетенням чоловічої відчайдушності та сили з проникливою ніжністю...: 

«...Льодяна крига вкривала простір. Тверда і безжальна. Крихка і посушна. Глибокі тріщини пронизали пересохлі русла. Стрімкі суховії сіяли на промерзлий ґрунт гіркоту. Серед океану льоду ледь помітно вирізнялося озерце. Самотньо плавала у ньому конвалія...» ("Палаюча свічка і постать") 

...надихає до життя, наповнює енергією: 

«...Достатньо йти туди, куди тебе кличе серце. І ти отримаєш ті крила, які найбільш пасують саме тобі...» ("Палаюча свічка і постать")

...зворушує душевністю...: 

«...Я обгорнуся крилами твоєї душі. І бачитимуть усі наш політ – серед хмар, у полум’ї тривожного суму… там палатиме наше спільне серце...» ("Музикант і ненароджена мелодія") 

...а часом навіть смішить...: 

«Я запізнився, бо бігав по закусь.» ("На лекції") 

Та найголовніше те, що слово Тараса Несміха справжнє. Саме тому воно збурює таку зливу емоцій і вражень. Вивищує понад земним. Допомагає віднайти сенс і зазирнути углиб себе, ба навіть роззирнутися довкола, аби поглянути на світ під дещо іншим кутом. 

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

03.12.2024|09:25
Дискурс радянського самовбивства
28.11.2024|14:49
Видавництво Старого Лева спільно з Talents for Ukraine запускають серію подій "Читати. Говорити"
27.11.2024|12:11
"Книгарня "Є" відновлює тури для письменників: дебютні авторки-фантастки вирушають у подорож Україною
21.11.2024|18:39
Олександр Гаврош: "Фортель і Мімі" – це книжка про любов у різних проявах
19.11.2024|10:42
Стартував прийом заявок на щорічну премію «Своя Полиця»
19.11.2024|10:38
Поезія і проза у творчості Теодозії Зарівної та Людмили Таран
11.11.2024|19:27
15 листопада у Києві проведуть акцію «Порожні стільці»
11.11.2024|19:20
Понад 50 подій, 5 сцен, більше 100 учасників з України, Польщі, Литви та Хорватії: яким був перший Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
11.11.2024|11:21
“Основи” вперше видають в оригіналі “Катерину” Шевченка з акварелями Миколи Толмачева
09.11.2024|16:29
«Про секс та інші запитання, які цікавлять підлітків» — книжка для сміливих розмов від авторки блогу «У Трусах» Анастасії Забели


Партнери