Дехто каже, що українці самі спровокували Володимира Путіна, коли вийшли на Майдан у 2014 році. Хтось стверджує, що до війни призвела політика п’ятого президента Петра Порошенка. Сергій Руденко ж у книзі нагадує про те, як росіяни здійснили спробу захопити Крим ще у 1994 році, до того, як господарем Кремля став Путін.

Так, у лютому 1994 року на півострові було обрано першого й останнього президента Автономної Республіки Крим Юрія Мєшкова. Він балотувався від блоку “Росія” і бачив майбутнє півострова лише з Москвою, а тому просував подвійне громадянство (РФ та України) для мешканців Криму й надання його указам статусу законів. Мєшков формував уряд Криму з росіян, запровадив на півострові московський час і збирався ввести в обіг рубль. Також його метою була зміна кримського управління СБУ, що дало б йому змогу взяти півострів під свій повний контроль.

“Останнього в Києві не могли допустити. 19 травня спецпризначенці СБУ “Альфа” і члени оперативної групи висадилися в Сімферополі. Частина офіцерів прибула потягами й автобусами, частина – гелікоптером і морем. Столичні СБУшники, діями яких керували голова СБУ Євген Марчук, його перший заступник Валерій Маліков і керівник “Альфи” Василь Крутов, узяли під контроль кримське управління СБУ, адміністративні будівлі в Сімферополі й завадили Мєшкову довершити зміну всього силового блоку півострова на свою користь”, – нагадує Сергій Руденко й зазначає, що тоді столичним спецпризначенцям також допомогли бійці ЗСУ.

“Де-факто 19 травня 1994-го Київ поставив крапку в повзучій анексії Криму”, – наголосив автор.

Чому те саме Київ не зробив у 2014 році, журналіст пояснює теж. І ні, це не тому, що тодішній в.о. президента України Олександр Турчинов злякався. Справжню причину ви дізнаєтеся з книги. 

Щодо Донбасу, то Москва ліпила там сепаратистське псевдоутворення ще у 2004 році. За задумом Кремля, в Україні мала сформуватися Південно-Східна Українська Автономна Республіка зі столицею у Харкові. І вже тоді РФ поширювала на Донбасі ворожі наративи про “нацистів” у Києві та “кураторів” зі США. Проросійські державні діячі навіть погрожували Києву, що Москва введе війська на схід і південь, аби захистити інтереси російськомовних українців. Але тоді цього не сталося. Чому? Як стверджує Сергій Руденко, через Віктора Януковича. 

“Двічі засуджений Янукович, певно, носом чув, що тут тхне криміналом… Як досвідчений донецький гопник, Янукович був переконаний: лише сам факт погрози розколоти Україну зупинить прихильників (третього президента України Віктора, – ред.) Ющенка”, – пише журналіст.

Утім, він нагадує, що вже у 2010 році всі ті, хто тоді “топив” за Януковича й поширював ворожі наративи, прийшли до влади й стали активно готувати умови до окупації України Путіним. Чому? 

Автор відповідає просто: “Сепаратистське зло, яке у 2005-му не покарала українська влада, повернулося на Донбас ще більшим злом”.

Чому РФ так прагнула підкорити Україну? Бо просто не змогла змиритися з її інакшістю, з волелюбністю українців. І справа тут не лише в Путіні. Там усі й кожен – путін, країна колективного йухла, що підтверджують викладені журналістом факти.

У книзі Сергій Руденко намагався з’ясувати, чому п’ятий президент Петро Порошенко не зупинив війну, як обіцяв; що було б, якби на чолі Української держави стала Юлія Тимошенко; якою була роль РФ у вбивстві журналіста Георгія Гонгадзе й отруєнні третього президента України Віктора Ющенка й зрештою у чому природа ненависті Путіна до українців. Варто наголосити, що все викладене в книзі – не суб’єктивна думка самого журналіста: в написанні “Анатомії” взяли участь дипломат, ексглава МЗС України Володимир Огризко, колишній очільник СБУ Валентин Наливайченко та російський політолог Андрій Піонтковський. Вони надали професійні коментарі й розкрили залаштунки української та російської політики, давши змогу журналістові всебічно висвітлити події, які передували початку повномасштабного вторгнення РФ.

Водночас не можна стверджувати, що ця книжка побудована винятково на професійних оцінках інших людей. Присутній там і сам автор. Багатьох людей, про яких пише Сергій Руденко, він знав або знає особисто, у багатьох подіях, як-от Революція на граніті, Революція гідності, автор брав безпосередню участь. У цій книзі Сергій Руденко не просто журналіст, він – громадянин, такий, як ми всі, людина, якій болить доля України. Ця простота й щирість, з якою написано “Анатомію”, без сумніву приверне увагу широкого кола читачів.