Головна\Re:цензії\Що читати?

Re:цензії

01.08.2016|23:46|Василь Кузан

Королівна Таня

У видавництві "Український пріоритет" побачила світ книга Тані П"янкової "Кролівна" (Кролівна. Іронічна повість / К.: Український пріоритет, 2016. - 192 с.)

Сказати, що книга цікава - нічого не сказати. Захоплює читача з першої сторінки і веде непередбачуваними поворотами сюжету до кульмінації, яку неможливо вгадати. Читається легко, дивує багатством мови, викликає сльози, сміх, сміх крізь сльзи, сльози крізь сміх та змушує замислитися, зупинившись у вирі подій і шаленстві часу.

Якщо коротко розповісти сюжет, то можна привернути увагу читачів прекрасної половини людства історією про світле і чисте  кохання молодої жінки і любов до алклгольних напоїв головного героя. Не можна сказати, що він не любить і своєї половинки, але горілка часто забирає його з родини надовго. І тоді до нього приходить дивна істота, з якою він розмовляє, прислухається до її думки, радиться з нею, виконує її забаганки. Наступає повна гармонія, майже ідилія. Аж поки бажання Кролівни - саме вона приходить до головного героя - не стають такими, виконати які неможливо. І тоді... Але чи варто розповідати?

Читачів чоловічої статі приваблює зовсім інше. Психологізм книги настільки глибокий, що інколи здається, що текст книги просто переписаний із монітора нашої підсвідомості. А підсвідомість найбільш доступна після того, як ми дозволяємо собі трохи випити. Отож, Таня П"янкова ніби переселилася у наше єство, ніби стала на якийсь час чоловіком, ніби вселилася в нас білою гарячкою, ніби змусила подивитися на себе не так збоку, як ізсередини. Ми жахаємося себе і не можемо повірити, що це ми. Дзеркало раптом стає кривим, а наше відображення - схожим на когось іншого, чужого і далекого.

Іронія і тонке почуття гумору, драматизм ситуацій, простота викладу і майстерність автора тримають читача у напрузі до останньої сторінки. Але і після її перегортання читача не відпускає відчуття присутності у житті чогось дивного і нереального, чогось такого, чого ніхто крім тебе не бачить. Але це щось існує реально. Воно змушує тебе думати про важливе, переоцінювати життя, усміхатися самому до себе, прокидатися опівночі і вмиватися холодною водою, щоб переконатися, що все добре і з тобою у сні не говорив ніхто. Чи говорив?



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

31.05.2026|06:35
Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
31.05.2026|06:21
Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
30.05.2026|15:00
Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
29.05.2026|07:54
Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
29.05.2026|07:50
«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
25.05.2026|17:00
Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
23.05.2026|04:17
Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
23.05.2026|04:11
Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
21.05.2026|13:07
В Ужгороді оголосили короткий список VIІІ Всеукраїнського літературного конкурсу малої прози імені Івана Чендея
21.05.2026|13:04
«Межі причетності» та митці з 7 країн: фестиваль «Фронтера» оголосив фокусну тему


Партнери