За словами донецького, тоді працівники міліції під виглядом користувача сайту знайомств, де він був зареєстрований, попросили надіслати їм його оголене фото. Після цього Ігореві була призначена зустріч, на якій хлопця очікувало кілька представників правоохоронних органів, які відправили його до відділку. Там юнака побили на очах у десяти свідків, після чого звинуватили у розповсюдженні порнографії. Подзвонити матері йому заборонили. Згодом Ігоря змусили надати їм паролі від його електронної пошти та сайту знайомств й переписали з адресної книжки мобільного телефону наявні номери.

За кілька днів ця історія отримала продовження: після зняття хлопцем побоїв до нього додому (знову ж, за його словами) двічі приїздила міліція, але він її не впустив. Згодом конфлікт був залагоджений, але поки це сталося я написав листа до редакції новин телеканалу «1+1», що славиться своїми журналістськими розслідуваннями щодо протиправних дій працівників міліції. Відповіді на нього я так і не отримав. Невідомо й про якійсь дії журналістів в цій історії. Телефонував також до редакції програми «Критична точка» на телеканалі «Україна». Подав заявку про інцидент з Бобиревим. На мою пропозицію залишити їм телефон Ігоря, мені відповіли відмовою. Сказали, що зв´яжуться зі мною, якщо зможуть чимсь допомогти. Мене зацікавило тоді: як вони дізнаються, чи зможуть чимсь допомогти, якщо навіть не спитати ані ім´я, ані прізвища Ігоря? Зрештою, від того дзвінка було не більше користі, ніж від звернення до «плюсів».

Здавалося би про цей жах вже можна забути, однак 22 вересня в ЖЖ київської письменниці Євгенії Чуприної з’явилося ось таке повідомлення: 

«Пишу зі слів молодого і вже доволі відомого поета Ігоря Бобирева, який мешкає у Донецьку: «21 вересня біля 19.00 до мене подзвонили у двері, мама відчинила і увійшли троє людей у штатському, які показали посвідчення та, не відрекомендувавшись поіменно, представили мені звинувачення з розповсюдження мною порнографії в Контактє, і надали мені роздруківки спільнот, до яких я входжу, а також роздруківки сторінок з аватарками моїх друзів в Контактє і роздруківки з моїми відеозаписами, що були взяті зі спільнот в Контактє і викладені не мною. Перешкодивши моїй спробі поспілкуватися з адвокатом, мені в образливій формі, що дискримінує мене як особистість, а також моє право на вибір сексуального партнера, було запропоновано пройти із ними чи передати їм мій комп’ютер на предмет експертизи. Враховуючи, що на моєму комп’ютері не знаходилося жодних порнографічних фільмів, а також жодних світлин, окрім видаленого кілька років тому фільму «Калігула», що я знайшов тоді з подивом і стер. Після цього мені було запропоновано вийти з усіх спільнот, що несуть гомосексуальний характер. Також мені було заборонено протягом місяця користуватися мережею Інтернет і конфіскований мій модем без яких-небудь документів на право його конфіскування. Вибач, хтось ломиться у двері»

(Ця інформація знаходиться за адресою: http://cherubinadg.livejournal.com/218710.html) 

А це повідомлення вже з ЖЖ акціоніста и блоґґера Олександра Володарського:

«Вчора з’явився пост у Чуприної, сьогодні Бобирев відзвонився і мені.

Ситуація вкрай сюрреалістична, менти пробують межі дозволеного і насолоджуються своєю безкарністю.

До чувака приходять додому, говорять «ми знайшли порнографію у вас на сторінці вконтактє», тицькають при цьому роздруківками якихось юзерпиків, забирають модем і йдуть. Це, авжеж супроводжується матом, погрозами і розмахуванням корочками.

На грабіжників, які косять під ментів не схоже, ті забрали би комп’ютер, телефон всю можливу техніку, і заразом гроші. А тут лишень модем, річ не така вже й цінна.

Дуже схоже на відпрацювання технології, менти ставлять досвіди, відслідковують реакцію як безпосередньої жертви так і громадськості…»

(Повний текст тут: http://shiitman.livejournal.com/554921.html) 

23 вересня я зателефонував Ігореві. Він сказав, що 22-го числа до нього знову приходили неочікувані гості, але двері їм він не відкрив. Йому страшно виходити на вулицю, аби дістатися найближчого інтернет-кафе і зв’язатися з друзями. Наразі до вирішення цієї проблеми долучилося кілька правозахисних організацій.