Re: цензії

22.04.2024|Ігор Чорний
Розтікаючись мислію по древу
08.04.2024|Ігор Чорний
Злодії VS Революціонери: хто кращий?
Леді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
03.04.2024|Марта Мадій, літературознавиця
Фантасмагорія імперського пластиліну
28.03.2024|Ігор Чорний
Прощання не буде?
20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наук
Світиться сонячним спектром душа…
У роздумах і відчуттях
20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професор
Життєве кредо автора, яке заохочує до читання
20.03.2024|Віктор Вербич
Ніна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
18.03.2024|Ігор Зіньчук
Кумедні несподіванки на щодень
Головна\Авторська колонка\За пазухою чи в кишені?

Авторська колонка

За пазухою чи в кишені?

… Дейкують, народ скаже, як зав’яже. Тим паче, який народ! «Якого Правди сила ніким звойована ще не була», коли згадаємо класика. Утім, щоразу кортить дізнатися, як та Правда народжується, де зростає народна мудрість, яка їй передує, і звідки з’являється ця сама зав’язь афоризму.

Адже обов’язково має бути той перший, хто мовив слушне слово, яке по тому передається з вуст у вуста, щоби згодом стати «народною мудрістю». Здається, у збірці Романа Рудого з Івано-Франківська, який свого часу став лауреатом всеукраїнського конкурсу афоризмів, ми знайдемо чимало відповідей на вищезгадані питання. Вчитуючись у його щоденні думки, поволі розумієш, що будь-яка мудрість, власне, й складається з творчості отаких от світлих філософів, які випускають на волю свої міркування, і головне з них - про те, де прагне опинитися людина: «у Бога за пазухою чи у диявола в кишені»?



З одного боку, як переконує нас автор, «на чорний день і сатана знадобиться» (як тут не згадати класичне «проти більшовиків хоч із чортом»), а з іншого, справді – кишеня чи пазуха? Десь там, здається, і народжуються думки – і про власну вищість, і про чиюсь ницість, і про те, як «кожній думці загрожує бути стертою губкою розуму».

І ось вже не Гегель чи Фіхте, а мудрий чоловік з Франківська пропонує помедитувати над сказаним, передуманим, пережитим. Зрозумівши, знов-таки, звідки усе воно в нас береться: і пазуха, і кишеня, і бажання опинитися хоч будь-де у цьому бездумному світі.

«Мудрість приходить з досвідом, дурість — з молоком».

«Не бійтеся бідності, страхайтеся вбогості думки».

«Нагромадження думок небезпечне провалами пам’яті».

«Будьте простішими — заощаджуйте слова».

«Слова без тяжіння летять на вітер».

Збірка недаремно має назву-роз’яснення – «Словомедитація», адже ці короткі вислови складені життям і занотовані пером мудрості. Афоризми Романа Рудого різні за своїм змістом - серйозні і не дуже, «прикольні» і глибокі, але всі вони допоможуть по-філософськи глянути на повсякденні речі і наше буття. Ця книжка дасть можливість зазирнути в себе, відпочити у словомедитації, ще й розважитись.

Наприклад, згадкою про те, що «краще менше, аніж по горло» - здається, чудове визначення афоризму як словоформи, стилістичної фігури, лаконічної максими. Це не просте нанизування смислів на жанровий гостряк («гостре слово», «гострий розум» та інша хірургія лікаря-мудрагеля), а щось, що нагадує про зв´язок життя з культурою повсякдення. Навіть зі спортом, як «інструментом» давніх греків для надання форми не лише тілу, але й розуму.

«Клінч — обійми без поцілунків».

«Фальстарт — біг поперед батька в пекло».

«Баскетбольний кошик — отвір командної скарбнички».

«Багатоборець — і швець, і жнець...».

Здається, жодного профанації «сучасного» (у тому числі спорту і загалом прогресу) у цьому немає, як може видатися на перший погляд. Мовляв, народництво заперечує будь-що сучасне, а «сільське» відкидає «технічний» урбанізм. Просто деякі нинішні цінності, які, виявляється, існували у різних формах за всі часи, піддаються не те щоби іронічному аналізу, а скоріше – їхньому «проживанню» в умовах якраз «народної» культури. Чи приживеться це, мовляв, у глибинах пам’яті? чи стане «мудрістю»? чи спроможеться на «афористичне» осмислення?

Тому-то думок у автора збірки вистачає на різні «життєві» категорії. Назви розділів, в яких зібрані багаторічні поклади мудрості говорять самі за себе: «Слово про релігію», «Мелодія кохання», «Справи сімейні», «Мистецьким рядком», «По-людськи про людське», «Життєві візерунки», «Людина та час», «Філософія життя». Як вдається авторові така поліфонія? Зрозуміло, що відсіяти полову від зерна істини – на це треба неабиякого хисту і досвіду. Утім, насправді все набагато простіше. «Обійміть життя - і воно вас пригорне», - радять нам у збірці «Афоризмів» Романа Рудого, і додають: «Мудрий полюбляє розумну інформацію, розумний - цікаву, дурний – смішну».

Словом, і в кишені, і за пазухою дрімати читачеві не доведеться. Хіба що медитувати. Хоча б над отаким:

«Сказав до слова, а пришили до діла».

«Віддаючи належне, збагачуєшся сам».

«Важко бути інтелігентом, навіть не можна на все плюнути».

«В очі зуби сушать, а позаочі — кісточки обмивають».

«Коли людина ніяковіє, роблячи підлість, значить у неї ще все попереду».

І головне, не слід забувати про те, як нагадує автор збірки, що «є безліч препаратів від голови і жодного - від розуму». А це означає, що така справа зазвичай «не вмре, не загине». 

Роман Рудий. Афоризми. Словомедитація. - Чернівці: Книги — ХХІ, 2021. — 160 с. 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus


Партнери