Пригадую, як посміхався, вперше перекладаючи пригоди цього кудлатого героя і радіючи, що нарешті в Україні дізнаються про Паддінгтона. Який зазвичай уникав незручних ситуацій, щодуху тікаючи у тому чи іншому оповіданні, де він нашкодив. «Ведме-е-едю!» - горлав услід сусіда, але той вже був далеко.

Але справжня радість, як і англійський гумор, небагатослівні. «Вареннячко», - пояснювало ведмежа інтимним баритоном майбутнього президента України, який його озвучував у кіно, і тілом вже бігли мурашки. Їх наздоганяли інші звірятка з читацької памяти мого дитинства, в якій і піпа суринамська Даррелла, і пачуха дражлива Гашека, але цей герой був і залишається одним з найулюбленіших.

Він носить капелюха, під яким канапка з вищезгаданим вареннячком, мешкає в Лондоні, куди дістався на човні з амазонських джунглів, і називається містер Браун (за прізвищем лондонської родини, яка його майже всиновила).

Тим часом переклавши, як і казав, всі історії про цього непосидючого героя, я даремно вважав, що про нього в Україні зовсім нічого не знають. «Паддінгтон, Паддінгтон… - замислилася моя вісімдесятирічна квартирна хазяйка. – Десь я це вже чула… Стривайте, та це ж вокзал, на який ми з покійним чоловіком прибули на конференцію півстоліття тому!»

Саме так, вокзал, стара валіза на пероні, до якої прикріплена записка: «Подбайте про цього ведмедика», і сам прибулець, що з острахом споглядає чужий довколишній світ. Воно й не дивно, адже тільки уявіть: перелякане звірятко, довкола якого з’юрмилися - квартирна хазяйка, покійний чоловік, автор сих рядків, який зижо шкірить зуби, передсмакуючи екзотичний переклад, а також купа майбутніх фанатів. І все це заради нього, а також книжки, яку вам неодмінно треба прочитати. Яка вона на смак? «Вареннячко!» - лунає знайомий президентський баритон, і йому не можна не вірити. 

Майкл Бонд. Ведмежа Паддінгтон. Велика книга історій. – Х.: Ранок, 2024