Re: цензії

07.05.2025|Оксана Лозова
Те, що «струною зачіпає за живе»
07.05.2025|Віктор Вербич
Збиткування над віршами: тандем поета й художниці
07.05.2025|Ігор Чорний
Життя на картку
28.04.2025|Ігор Зіньчук
Заборонене кохання
24.04.2025|Вероніка Чекалюк, науковець, кандидат наук із соціальних комунікацій
«До співу пташок» Олега Кришталя як наука одкровення
21.04.2025|Тарас Кремінь, кандидат філологічних наук, Уповноважений із захисту державної мови
Джерела мови російського тоталітаризму
18.04.2025|Ігор Зіньчук
Роман про бібліотеку, як джерело знань
18.04.2025|Валентина Семеняк, письменниця
За кожним рядком – безмежний світ думок і почуттів
12.04.2025|Андрій Содомора
І ритмів суголосся, й ран...
06.04.2025|Валентина Семеняк
Читаю «Фрактали» і… приміряю до себе
Головна\Авторська колонка\Алкомарафон по-львівськи, або Історія української хмільної культури

Авторська колонка

Алкомарафон по-львівськи, або Історія української хмільної культури

Пригадується, як один з наших захисників гукав з передової до тих, кому не соромно залишатися в тилу, сидячи в кафе, дивлячись кіно і читаючи книжки.

Мовляв, не треба соромитися, бо так приємно знати, що ти усе це захищаєш, бо навіть у такий «мирний» спосіб ми доводимо всьому світу, що не зламалися і продовжуємо жити. «Без героїзму й самопожертви наших захисників українська література навряд чи існувала б», - як сказав автор зокрема цієї книжки, видавши її, та й пішовши служити у ЗСУ.

До речі, написаному, як то кажуть, можна вірити, і все викладене в романі Богдана Бедрія «Критика п’яного розуму» варте довіри, оскільки автор історії про алкогольні пригоди львівських друзів свого часу працював офіціантом і барменом у ресторанах та барах Львова. Що ж до того, чи потрібен нам цей захопливий алкомарафон, коли чвірка добряче підпилих юнаків швендяє від бару до бару в пошуках втраченого щастя… Ну, по-перше, це їхнє життя, яке має право на те, щоби бути описане в чийомусь романі. По-друге, чим ще займатися у такому віці, коли один з героїв «упевнено рухався до тридцятки, однак його тіло вирішило залишитися в підлітковому стані»? Що робити, коли у нього проблеми з дівчиною, яка йде, втративши дитину, а також на IT-роботі, де на п’яти наступають молодші та успішніші? Правильно, шукати інших проблем, гадаючи, що позбуваєшся цих, більш наявних.  «- Дуже хочеться вірити, що ми завжди зможемо отак проводити час, - пояснює він. - Сподіваюся, справа не в бухлі... нині мені добре, легко, я не думаю про проблеми. Не те щоб я взагалі чимось переймався, але чомусь усі навколо намагаються мене переконати, що в мене таки є проблеми».

Якщо ж без жартів, то чимало, згадаймо, поколінь не лише в літературі, але й у власному «розбитому» житті зависало як не над прірвою у житі, то вже точно в кулінарці над чаркою. То чим сучасна українська автура відрізняється від класичних представників цього жанру? Тим паче, що в українському хрестоматійному варіанті хмільного дискурсу великих одкровень ми не завважуємо, і навіть у розгнузданій тріумфальності комункульту 1920-30-их років, де партійне п’янство було ніби як легалізоване, все одно бракувало «літературної» романтики. Пили і закусювали якось приречено, потайки, здебільшого наодинці, як Хвильовий. Відомо, до чого усе це призводило. «Пив Семенко здорово, йому допомагали пити приятелі», – довідуємось ми зі щоденників тієї легендарної епохи. – Частенько Дніпровий напивався до того, що падав і його доводилося виносити». Навіть сумирні письмаки на зразок Свідзінського звірялися у схильності до епікурейства: «Багато їм. П’ю силу горілки». 

Хіба що вже за часів незалежності, проминувши «яєшню з салом» Плужника, «харроший шашлик» Семенка і «пиво з раками» Хвильового, ми повернулися до відвертих «бутербродів з мастурбою» Цибулька в «усе той сон страшний – / Шампанське й самогон / Плюс вермут й тепле пиво» Позаяка. Хоча, на той час вже траплялися більш адекватні питному дискурсові тексти, як-от «Уліссея» Лучука, де література твориться цілком пристойно – за келихом джину з Байроном, за чаркою абсенту з Аполлінером, за склянкою портвейну з Камоенсом.

І хіба у такий самий невибагливий спосіб історія новішого покоління української барної культури, ця сама «гільдія наливайок», про яку мова в романі Богдана Бедрія «Критика п’яного розуму» не вписується у всесвітню історію алкогольної літератури? В якій, крім вищезгаданих класиків, так само вже сидять рядком за віртуальним шинквасом і Буковскі, і Гемінґвей з Ремарком, попиваючи, відповідно, джин, бурбон і кальвадос. Словом, є про що подумати під ранок над сторінками цієї залитої нічним віскарем прозою.

Богдан Бедрiй. Критика п’яного розуму. – Гайсин: ТУТ, 2023

 



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

09.05.2025|12:40
У Києві презентують поетичну збірку Сергія «Колоса» Мартинюка «Політика памʼяті»
09.05.2025|12:34
Вірші Грицька Чубая у виконанні акторів Львівського театру імені Франца Кафки
07.05.2025|11:45
Meridian Czernowitz видає першу поетичну книжку Юлії Паєвської (Тайри) – «Наживо»
07.05.2025|11:42
Місця та біографії, які руйнує Росія. У Києві презентують книжку «Контурні карти пам’яті»
07.05.2025|11:38
У Києві відбудеться презентація книги «Усе на три літери» журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка
06.05.2025|15:24
«Читаємо ложками»: у Луцьку відбудеться перша зустріч літературно-гастрономічного клубу
06.05.2025|15:20
Помер Валерій Шевчук
02.05.2025|13:48
В’ятрович розкаже, як перемогли «велику вітчизняну» в Україні
01.05.2025|16:51
V Міжнародний літературний фестиваль «Фронтера» оголошує старт продажу квитків та імена перших учасників
01.05.2025|10:38
В Ужгороді презентували «гуцул-фентезі» Олександра Гавроша


Партнери