Re: цензії
- 21.06.2026|Дана ПінчевськаПроцес становлення праведників миру: перша п’єса Лариси Мончак
- 21.06.2026|Ігор ПавлюкВолинська сага про війну, любов і свободу
- 19.06.2026|Павло Пантелеєнко, педагог, філологПовернення до першоджерел крізь магію літа
- 19.06.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськОбережно там, де стрибають Мерседеси!
- 15.06.2026|Дана ПінчевськаЦе воює вона. За нашу і вашу свободу
- 12.06.2026|Дана Пінчевська, мистецтвознавецьПутівник мистецькими жанрами: «Живопис...» Катерини Липи
- 10.06.2026|Ігор ЗіньчукЯк знайти шлях до успіху компанії?
- 05.06.2026|Ганна Клименко-СиньоокПеретин - Перехід - Присутність: Містичні лабіринти прозопису Алли Рогашко
- 04.06.2026|Тетяна Качак, докторка філологічних наук, професорка Карпатського національного університету імені Василя Стефаника«Українська ластівка» в культурно-історичному вимірі та міждисциплінарній інтерпретації Лідії Ковалець
- 31.05.2026|Надія ПознякВивільнення пам´яті
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Русские загадки
В Каннах показали «Generation П», фильм по роману Пелевина
В рамках Каннского кинофестиваля состоялся показ фильма
«Generation П» Виктора Гинзбурга, поразивший прежде всего иностранцев,
в который раз засвидетельствовавших, что, мол, умом Россию не понять.
Ещё бы: тут не только умом, но и всеми пятью
чувствами понять что-либо сложно: как известно, что русскому хорошо, то
немцу (французу, англичанину, испанцу, еtc.) - смерть. Иногда даже в
прямом, а не переносном смысле... Так что галлюциногенная кинопоэма,
основанная на романе Виктора Пелевина (как принято писать -
«культовом»), хорошо понятная нам, пережившим лихие девяностые,
воспринимается законопослушными гражданами объединённой Европы как
чистый бред, состояние на грани фола, перманентный кошмар.
Собственно, фильм как раз об этом - о перманентном кошмаре, в котором
мы живём, жили и будем жить, не забывая при этом посмеиваться. Если
балабановский «Груз 200» ужас нашего существования артикулирует чуть ли
не в форме социального хоррора, то Виктор Гинзбург, чуть ли не
дебютант, лихо справляется с пелевинским «галлюциногенным» письмом.
Настолько, что иные восторженные фаны его фильма пишут в инете, что это
редкий случай, когда «экранизация» гораздо лучше первоисточника.
Действительно, там, где Пелевин нудно живописует видения главного
героя, Гинзбург монтирует фантасмагорическую картинку с другой такой
же. Получается смешно, забавно и в целом рисует портрет России, которую
мы ежедневно теряем, как я уже говорила, не забывая при этом
пересмешничать.
Когда после просмотра фильма я уверяла одну американку, что так оно
почти и есть, что в России жизнь похожа на страшную и одновременно
смешную сказку, она и произнесла сакраментальное, что типа «умом
Россию...» (и далее по тексту).
Забавно (правда, не знаю, плакать тут следует или всё же смеяться), что
фильм г-на Гинзбурга рискует вновь стать актуальным: то, что
происходило 20 лет назад, проросло в наше - с виду такое скучное -
время. Бандиты, разборки, сделанные из воздуха капиталы, повсеместный
хаос - всё это осталось с нами (отныне и присно и, видимо, уже во веки
веков), лишь внешне отлакировавшись. Что, возможно, ещё более
отвратительно.
Пелевину в своё время удалось поймать верный звук, ухватив в хаосе не
поддающегося никаким описаниям времени собственную интонацию. Оттого-то
его роман стал таким популярным, культовым (без кавычек).
Возможно, фильм Гинзбурга - правда, думаю, в определённых кругах - тоже
рискует стать таковым, и не только для тех, кто любит ностальгировать,
но и для тех, кто таки хочет понять Россию - умом или какими другими
органами, не суть важно.
Кстати, раздавая интервью журналистам после показа, Виктор Гинзбург
сообщил, что он уже приобрёл права на экранизацию ещё одного
произведения своего тёзки Пелевина - «Empire V». Посему не исключено,
что в визуальном отражении русской души в ближайшие пару лет добавится
загадок.
Арина Яснова
Коментарі
Останні події
- 21.06.2026|13:01«Свій серед своїх?». Як подолати прірву між цивільними та військовими
- 11.06.2026|14:37«Діамантова змійка»: мистецтво паризьких салонів
- 31.05.2026|06:35Стартував прийом заявок на Премію імені Романа Гамади 2026
- 31.05.2026|06:21Українська стрічка «Паляниця» здобула престижну нагороду на американському фестивалі ETHOS Film Awards
- 30.05.2026|15:00Ніна Мюррей – лауреатка премії Drahoman Prize за 2025 рік
- 29.05.2026|07:54Гуцули, цимбали і гори: музикант hOsT представляє сингл-ремікс Hutsuly
- 29.05.2026|07:50«Японські книги дітям України»: велика гуманітарна ініціатива «Ранку» та Shikosha
- 25.05.2026|17:00Внаслідок нічної атаки на Київ пошкоджено будинки письменниць Олени Захарченко та Ірини Цілик
- 23.05.2026|04:17Навколо літератури зібрано 2,5 мільйони гривень для дітей: Артур Дронь провів благодійний вечір у Львові
- 23.05.2026|04:11Нова частина епічної фентезі-саги про Кия об’єднує українську, кельтську та давньогрецьку міфології у власному всесвіті
