Re: цензії
- 16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, ЛьвівДух щемливого чекання
- 16.04.2026|Олексій СтельмахМайбутнє приходить зненацька
- 15.04.2026|Михайло Жайворон«Земля гніву» Михайла Сидоржевського
- 15.04.2026|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель УкраїниМандрівка в «химерні» світи Юрія Бондаренка
- 11.04.2026|Богдан СмолякТутешні час і люди
- 11.04.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДо себе приходимо з рідними
- 09.04.2026|Анастасія БорисюкСонце заходить, та не згасає
- 08.04.2026|Маргарита ПадійА хто сказав, що наш світ є істинним, реальним?
- 07.04.2026|Микола Миколайович ГриценкоБунт проти розуму як антиспоживацький протест
- 07.04.2026|Віктор ВербичІгор Павлюк: «Біль любові. Дивний біль»
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Русские загадки
В Каннах показали «Generation П», фильм по роману Пелевина
В рамках Каннского кинофестиваля состоялся показ фильма
«Generation П» Виктора Гинзбурга, поразивший прежде всего иностранцев,
в который раз засвидетельствовавших, что, мол, умом Россию не понять.
Ещё бы: тут не только умом, но и всеми пятью
чувствами понять что-либо сложно: как известно, что русскому хорошо, то
немцу (французу, англичанину, испанцу, еtc.) - смерть. Иногда даже в
прямом, а не переносном смысле... Так что галлюциногенная кинопоэма,
основанная на романе Виктора Пелевина (как принято писать -
«культовом»), хорошо понятная нам, пережившим лихие девяностые,
воспринимается законопослушными гражданами объединённой Европы как
чистый бред, состояние на грани фола, перманентный кошмар.
Собственно, фильм как раз об этом - о перманентном кошмаре, в котором
мы живём, жили и будем жить, не забывая при этом посмеиваться. Если
балабановский «Груз 200» ужас нашего существования артикулирует чуть ли
не в форме социального хоррора, то Виктор Гинзбург, чуть ли не
дебютант, лихо справляется с пелевинским «галлюциногенным» письмом.
Настолько, что иные восторженные фаны его фильма пишут в инете, что это
редкий случай, когда «экранизация» гораздо лучше первоисточника.
Действительно, там, где Пелевин нудно живописует видения главного
героя, Гинзбург монтирует фантасмагорическую картинку с другой такой
же. Получается смешно, забавно и в целом рисует портрет России, которую
мы ежедневно теряем, как я уже говорила, не забывая при этом
пересмешничать.
Когда после просмотра фильма я уверяла одну американку, что так оно
почти и есть, что в России жизнь похожа на страшную и одновременно
смешную сказку, она и произнесла сакраментальное, что типа «умом
Россию...» (и далее по тексту).
Забавно (правда, не знаю, плакать тут следует или всё же смеяться), что
фильм г-на Гинзбурга рискует вновь стать актуальным: то, что
происходило 20 лет назад, проросло в наше - с виду такое скучное -
время. Бандиты, разборки, сделанные из воздуха капиталы, повсеместный
хаос - всё это осталось с нами (отныне и присно и, видимо, уже во веки
веков), лишь внешне отлакировавшись. Что, возможно, ещё более
отвратительно.
Пелевину в своё время удалось поймать верный звук, ухватив в хаосе не
поддающегося никаким описаниям времени собственную интонацию. Оттого-то
его роман стал таким популярным, культовым (без кавычек).
Возможно, фильм Гинзбурга - правда, думаю, в определённых кругах - тоже
рискует стать таковым, и не только для тех, кто любит ностальгировать,
но и для тех, кто таки хочет понять Россию - умом или какими другими
органами, не суть важно.
Кстати, раздавая интервью журналистам после показа, Виктор Гинзбург
сообщил, что он уже приобрёл права на экранизацию ещё одного
произведения своего тёзки Пелевина - «Empire V». Посему не исключено,
что в визуальном отражении русской души в ближайшие пару лет добавится
загадок.
Арина Яснова
Коментарі
Останні події
- 17.04.2026|09:16Зоряна Кушплер презентує «скарби свого серця»
- 15.04.2026|18:40Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
- 15.04.2026|18:25В Україні запускається Korali Books - перше видавництво, повністю орієнтоване на жіночу аудиторію
- 11.04.2026|09:11Україна на Bologna Children´s Book Fair 2026: хто представить країну в Італії
- 11.04.2026|08:58Віктор Круглов у фіналі «EY Підприємець року 2026»
- 07.04.2026|11:14Книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» підкорює світ: 8 іноземних видань до кінця року
- 07.04.2026|11:06Українське слово у світі: 100 перекладів наших книжок вийдуть у 33 країнах
- 06.04.2026|11:08Перша в Україні spicy-серія: READBERRY запускає лінійку «гарячих» книжок із шкалою пікантності
- 06.04.2026|10:40Україна на Брюссельському книжковому ярмарку: дискусії, переклади та боротьба за європейські полиці
- 03.04.2026|09:24Кулінарія як мова та стратегія: у Відні презентували книгу Вероніки Чекалюк «Tasty Communication»
