Re: цензії
- 20.01.2026|Ігор ЧорнийЧисті і нечисті
- 18.01.2026|Ігор ЗіньчукПеревірка на людяність
- 16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗола натщесерце
- 16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцентФудкомунікація - м’яка сила впливу
- 12.01.2026|Віктор Вербич«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
- 12.01.2026|Микола ГриценкоВитоки і сенси «Франкенштейна»
- 11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДоброволець смерті
- 08.01.2026|Оксана Дяків, письменницяПоетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
- 30.12.2025|Ганна Кревська, письменницяПолотна нашого роду
- 22.12.2025|Віктор Вербич«Квітка печалі» зі «смайликом сонця» і «любові золотими ключами»
Видавничі новинки
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
- Христина Лукащук. «Мова речей»Проза | Буквоїд
- Наталія Терамае. «Іммігрантка»Проза | Буквоїд
- Надія Гуменюк. "Як черепаха в чаплі чаювала"Дитяча книга | Буквоїд
- «У сяйві золотого півмісяця»: перше в Україні дослідження тюркеріКниги | Буквоїд
- «Основи» видадуть нову велику фотокнигу Євгена Нікіфорова про українські мозаїки радянського періодуФотоальбоми | Буквоїд
- Алла Рогашко. "Містеріум"Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Русские загадки
В Каннах показали «Generation П», фильм по роману Пелевина
В рамках Каннского кинофестиваля состоялся показ фильма
«Generation П» Виктора Гинзбурга, поразивший прежде всего иностранцев,
в который раз засвидетельствовавших, что, мол, умом Россию не понять.
Ещё бы: тут не только умом, но и всеми пятью
чувствами понять что-либо сложно: как известно, что русскому хорошо, то
немцу (французу, англичанину, испанцу, еtc.) - смерть. Иногда даже в
прямом, а не переносном смысле... Так что галлюциногенная кинопоэма,
основанная на романе Виктора Пелевина (как принято писать -
«культовом»), хорошо понятная нам, пережившим лихие девяностые,
воспринимается законопослушными гражданами объединённой Европы как
чистый бред, состояние на грани фола, перманентный кошмар.
Собственно, фильм как раз об этом - о перманентном кошмаре, в котором
мы живём, жили и будем жить, не забывая при этом посмеиваться. Если
балабановский «Груз 200» ужас нашего существования артикулирует чуть ли
не в форме социального хоррора, то Виктор Гинзбург, чуть ли не
дебютант, лихо справляется с пелевинским «галлюциногенным» письмом.
Настолько, что иные восторженные фаны его фильма пишут в инете, что это
редкий случай, когда «экранизация» гораздо лучше первоисточника.
Действительно, там, где Пелевин нудно живописует видения главного
героя, Гинзбург монтирует фантасмагорическую картинку с другой такой
же. Получается смешно, забавно и в целом рисует портрет России, которую
мы ежедневно теряем, как я уже говорила, не забывая при этом
пересмешничать.
Когда после просмотра фильма я уверяла одну американку, что так оно
почти и есть, что в России жизнь похожа на страшную и одновременно
смешную сказку, она и произнесла сакраментальное, что типа «умом
Россию...» (и далее по тексту).
Забавно (правда, не знаю, плакать тут следует или всё же смеяться), что
фильм г-на Гинзбурга рискует вновь стать актуальным: то, что
происходило 20 лет назад, проросло в наше - с виду такое скучное -
время. Бандиты, разборки, сделанные из воздуха капиталы, повсеместный
хаос - всё это осталось с нами (отныне и присно и, видимо, уже во веки
веков), лишь внешне отлакировавшись. Что, возможно, ещё более
отвратительно.
Пелевину в своё время удалось поймать верный звук, ухватив в хаосе не
поддающегося никаким описаниям времени собственную интонацию. Оттого-то
его роман стал таким популярным, культовым (без кавычек).
Возможно, фильм Гинзбурга - правда, думаю, в определённых кругах - тоже
рискует стать таковым, и не только для тех, кто любит ностальгировать,
но и для тех, кто таки хочет понять Россию - умом или какими другими
органами, не суть важно.
Кстати, раздавая интервью журналистам после показа, Виктор Гинзбург
сообщил, что он уже приобрёл права на экранизацию ещё одного
произведения своего тёзки Пелевина - «Empire V». Посему не исключено,
что в визуальном отражении русской души в ближайшие пару лет добавится
загадок.
Арина Яснова
Коментарі
Останні події
- 20.01.2026|11:32Пішов із життя Владислав Кириченко — людина, що творила «Наш Формат» та інтелектуальну Україну
- 20.01.2026|10:30Шкільних бібліотекарів запрошують до участі в новій номінації освітньої премії
- 20.01.2026|10:23Виставу за «Озерним вітром» Юрка Покальчука вперше поставлять на великій сцені
- 20.01.2026|10:18У Луцьку запрошують на літературний гастровечір про фантастичну українську кухню
- 20.01.2026|09:54Оголошено конкурс на здобуття літературної премії імені Ірини Вільде 2026 рок у
- 20.01.2026|09:48«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Минувшина»
- 19.01.2026|15:42«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Дитяче свято»
- 14.01.2026|16:37Культура як свідчення. Особисті історії як мова, яку розуміє світ
- 12.01.2026|10:20«Маріупольська драма» потрапили до другого туру Національної премії імені Т. Шевченка за 2026 рік
- 07.01.2026|10:32Поет і його спадок: розмова про Юрія Тарнавського у Києві
