Re: цензії

20.01.2026|Ігор Чорний
Чисті і нечисті
18.01.2026|Ігор Зіньчук
Перевірка на людяність
16.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Зола натщесерце
16.01.2026|В´ячеслав Прилюк, кандидат економічних наук, доцент
Фудкомунікація - м’яка сила впливу
12.01.2026|Віктор Вербич
«Ніщо не знищить нас повік», або Візія Олеся Лупія
Витоки і сенси «Франкенштейна»
11.01.2026|Тетяна Торак, м. Івано-Франківськ
Доброволець смерті
08.01.2026|Оксана Дяків, письменниця
Поетичне дерево Олександра Козинця: збірка «Усі вже знають»
30.12.2025|Ганна Кревська, письменниця
Полотна нашого роду
22.12.2025|Віктор Вербич
«Квітка печалі» зі «смайликом сонця» і «любові золотими ключами»

Літературний дайджест

22.10.2011|22:03|УНІАН

Літературний драйв імені Йогансена

Точніше сказати, відбулася суміш літературних читань, наукового круглого столу, більярдних змагань, музичного концерту і кінопоказу. Усе це за два дні: 14 і 15 жовтня.

У перший день молоді літературознавці з різних міст у Педагогічному університеті імені Сковороди обговорювали творчість Майка Йогансена і його сучасників у контексті нинішньої науки. Хоча, наприклад, Тетяна Трофименко покритикувала сучасну українську літературу з точки зору тих вимог до письменства, які колись висував Йогансен. А Ярина Цимбал розповіла про вірші, які йому колись наснилися. Пізніше відбулася презентація книжок серії “Розстріляне відродження” видавництва “Смолоскип”, яке виступило одним із співорганізаторів фестивалю.

На другий день відбулась екскурсія пам`ятними літературними місцями Харкова. А їх у першій столиці УРСР чимало - і символічна могила Хвильового, і будинок "Слово", в якому у 20-30-ті роки була просто шалена концентрація письменників, і кафе, де випивав Едуард Лимонов, і колишня "кав`ярня Пока", в якій художник Анатоль Петрицький увічнив поета Михайля Семенка, і, звичайно, Літературний музей з цікавезною колекцією, і колишній Клуб імені Блакитного, де Йогансен обіграв і більярд досі практично непереможного Маяковського...

До речі, про більярд. На честь цього історичного двобою в рамках "Йогансен-фесту" відбувся чемпіонат літераторів та їхніх друзів зі слему. Чесно кажучи, гру було важко назвати віртуозною. Дехто вчився правил просто на місці, що, втім, додавало драйву і кумедності. У фіналі поета Павла Коробчука переміг перекладач із Києва Микола Климчук.

Після презентації фотовиставки "ЙогансенQuest" Анни Корбут, Даринки Квітки, Якова Пекарського та Євгенії Притули в кінотеатрі "Боммер" (той самий єдиний у Харкові кінотеатр з порівняно арт-хаузним репертуаром, що його вже кілька разів намагалися в той чи інший спосіб закрити або виселити) розпочалися поетичні читання. В них узяли участь молоді й зовсім молоді поети - від Ростислава Мельникова, Ірини Шувалової та Дмитра Лазуткіна до Василя Карп`юка, Катерини Каруник та Іри Батащук - з Києва, Харкова, Івано-Франківська, Донецька та інших міст. А Павло Коробчук презентував свою книжку "Динозавр". Також виступили рок-гурти "Телері", "Оркестр БобоВата", "UA", "ISAY".

Веселим заходом виявився слем-турнір, але не звичайний, а такий, що на ньому учасники змагалися, хто краще прочитає вірші Майка Йогансена. У фінал вийшли від молодшого покоління прихильників творчості Йогансена - Дмитро Лазуткін та від старшого - Олександр Приймак. Журі довго не могло визначитися з лідером, але в результаті додаткового кола і за допомогою залу все ж вирішило, що переміг досвід, а саме Олександр Приймак зі доволі традиційною ефектною і театралізованою манерою виконання.

Закінчився "Йогансен-фест" "кінопоказом" - переглядом кращих робіт конкурсу відеопоезії "CYKLOP" і двох видатних авангардних кінострічок двадцятих років, знятих в Україні - "Звенигори" Олександра Довженка (серед авторів сценарію - і Йогансен) та "Людини з кіноапаратом" Дзиґи Вертова.

Уже традиційно для харківських фестивалів "Йогансен-фест" відзначився насиченістю подій, драйвом, невимушеністю, досить невеликою аудиторією та вражаючою малобюджетністю. Фактично, все це - ініціатива трьох молодих авторів: Ігоря Зарудка, Олени Рибки та Юрка Сулими. За підтримки Ростислава Мельникова, Педагогічного університету імені Сковороди, "Смолоскипа", "Бомера", Польського інституту, Фундації регіональних ініціатив вони зробили цікаву подію. А за сприятливих обставин з неї могла б вийти масштабніша літературно-мистецька ініціатива, що-небудь на зразок східного аналогу "Меридіану Черновіц" або "Київських лаврів", але вже зовсім з іншим колоритом, з іншим історично-літературним контекстом.

Олег Коцарев



коментувати
зберегти в закладках
роздрукувати
використати у блогах та форумах
повідомити друга

Коментарі  

comments powered by Disqus

Останні події

21.01.2026|08:09
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Обрії»
20.01.2026|11:32
Пішов із життя Владислав Кириченко — людина, що творила «Наш Формат» та інтелектуальну Україну
20.01.2026|10:30
Шкільних бібліотекарів запрошують до участі в новій номінації освітньої премії
20.01.2026|10:23
Виставу за «Озерним вітром» Юрка Покальчука вперше поставлять на великій сцені
20.01.2026|10:18
У Луцьку запрошують на літературний гастровечір про фантастичну українську кухню
20.01.2026|09:54
Оголошено конкурс на здобуття літературної премії імені Ірини Вільде 2026 рок у
20.01.2026|09:48
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Минувшина»
19.01.2026|15:42
«Книжка року’2025»: Парад переможців: Короткі списки номінації «Дитяче свято»
14.01.2026|16:37
Культура як свідчення. Особисті історії як мова, яку розуміє світ
12.01.2026|10:20
«Маріупольська драма» потрапили до другого туру Національної премії імені Т. Шевченка за 2026 рік


Партнери