Попереду – читання, музика, презентації книжок і, можливо, навіть літературне святкування Нового року.

27 березня в київській книгарні «Є» українські поети оголосили про початок ініціативи «Рік Михайля Семенка». Участь у цій події взяли Анатолій Дністровий, Богдан-Олег Горобчук, Олег Коцарев, Вано Крюгер, а координатором акції виступила Любов Якимчук. Заявлені в анонсах Іван Драч та Іван Малкович прийти не змогли: Малкович був заангажований у журі кіноконкурсу, а Драч повідомив, що він не встигає виїхати з Кончи-Заспи. Це стало приводом для жартів, що шістдесятник, мовляв, «проміняв Семенка на шашлики», а Анатолій Дністровий навіть, читаючи знаменитий маніфест Семенка про «паління Кобзаря», вставив у цей текст Драча замість Шевченка.

Суть ініціативи – в тому, що на честь 120-ї річниці від народження поета відбудеться низка акцій, пов’язаних як особисто з Семенком і його творчістю, так і з авангардною літературою ХХ століття загалом. Наприклад, Любов Якимчук планує презентувати музично-літературний перфоменс за мотивами своєї поеми «Товариш Дим», присвяченої Семенку. Готуються зустрічі, на яких українських любителів літератури познайомлять із авангардною поезією Польщі та Білорусі. Планується презентація антології українського поетичного авангарду 1910-1930-х років, яка вийде у «Смолоскипі». Є задум концерту з виконанням кантати «П’єро мертвопетлює» на слова Михайля Семенка сучасного українського композитора Олександра Козаренка та акції «Виставка поетів імені Михайля Семенка». І несподівана ідея – «семенківське» святкування Нового року. Адже День народження футуриста був саме 31 грудня.

- Усе це ми робимо, звісно, не стільки для того, щоб Михайлю гикнулося на тому світі, - каже Олег Коцарев, - скільки щоб нагадати: українська поезія ХХ століття була насправді дуже різноманітна, неоднорідна, цікава, її варто читати, в ній і тепер можна відкрити чимало важливого, нового, актуального. 
Оголосивши ці не аж надто амбітні плани, поети перейшли до читань. Вони декламували вірші Семенка різних років. Власне, ці вірші – найкраще розвінчання стереотипів про свого автора. Лише частина з них справді епатажна. Поза тим, у творах Михайля Семенка вистачає і гумору, й ерудиції, чутливості. Часом його тексти напрочуд сентиментальні, медитативні, зворушливі, зовсім не ексцентричні. А окремі рядки виглядають на моторошні пророцтва:
«тисячі поетів і
поетенят
поставлено
до
тину.

Пройдено
так
аж
до кінця–
пройдено
шлях
од кінця до
кінця–
лише той
вижив
птах
що спав з
лиця».
Зрештою, в зачитаних у книгарні «Є» віршах Семенка часто можна помітити джерела творчості багатьох сьогоднішніх українських поетів.
Любов Якимчук не обмежувалася декламацією, а ще й ознайомила присутніх із деякими фактами біографії «ювіляра» та з окремими спогадами про нього. Наприклад, із контраверсійними твердженнями доньки Костя Буревія про те, що Семенко бив свою першу дружину за те, що вона, шкільна вчителька, розповідає учням про Тараса Шевченка чи про те, як він змусив віддати свою дитину до притулку, бо вона «заважала йому своїм криком». Правда, багато хто з дослідників вважає, що такий демонічний образ – вигадка, породжена конфліткними стосунками Семенка з Буревієм.
А завершився вечір читанням кумедного пародійного твору під назвою «Промова на урочистому публічному засіданні ювілейного комітету з приводу 10-річчя літературної діяльності Михайля Семенка», написаного ще 1922 року.

Микола Третяк