Re: цензії
- 23.04.2026|Ігор Бондар-ТерещенкоМагія дитинства, або Початок великої дороги
- 23.04.2026|Віра Марущак, письменниця, голова Миколаївської обласної організації НСПУРимована магія буденності: Літературна подорож сторінками книги Надії Бойко «Сорока на уроках»
- 23.04.2026|Ігор ЗіньчукПізнати глибше, щоб відновити цілісність
- 16.04.2026|Богдан Дячишин, лауреат премії імені Івана Огієнка, ЛьвівДух щемливого чекання
- 16.04.2026|Олексій СтельмахМайбутнє приходить зненацька
- 15.04.2026|Михайло Жайворон«Земля гніву» Михайла Сидоржевського
- 15.04.2026|Оксана Тебешевська, заслужений вчитель УкраїниМандрівка в «химерні» світи Юрія Бондаренка
- 11.04.2026|Богдан СмолякТутешні час і люди
- 11.04.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськДо себе приходимо з рідними
- 09.04.2026|Анастасія БорисюкСонце заходить, та не згасає
Видавничі новинки
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
- Анатолій Амелін, Сергій Гайдайчук, Євгеній Астахов. «Візія України 2035»Книги | Буквоїд
- Дебра Сільверман. «Я не вірю в астрологію. Зоряна мудрість, яка змінює життя»Книги | Буквоїд
- Наомі Вільямс. «Пацієнтка Х, або Жінка з палати №9»Проза | Буквоїд
Літературний дайджест
Радзинский и Сталин, герои одного романа
У писателя и драматурга вышла новая книга "Иосиф Сталин. Гибель Богов" - вторая из трилогии "Апокалипсис от Кобы". В ноябре будет третья. "КП" встретилась с автором, чтобы понять, почему его продолжает тревожить тень вождя.
Книга представляет собой как бы дневник друга Сталина - некоего Фудзи, где рассказывается про... ну, про жизнь, которую устроил России грузин Иосиф Виссарионович Коба.
- Дневники некоего Фудзи, приближенного Сталина, которые легли в основу книги, - это литературный прием?
- Это не прием. Помните, у меня были по ТВ передачи о Сталине? Много серий. У них, без преувеличений, был большой успех, и я стал получать множество дневников. Мне предлагали их почитать. Часть из них была безумно интересна, с таким будоражащим запахом эпохи и удивительным ощущением, что люди были прямыми участниками событий. Пишет один человек из НКВД - как он замечательно и гуманно расстреливал: я, мол, дал ей кофе, и, пока она пила, зашел сзади и выстрелил, она даже не почувствовала. А он прямо любуется своей добротой.
- Палачи они такие: котят любят...
- Когда жгли Жанну д´Арк, хитро прикрепили острую пику, чтобы, как только разгорится пламя, она вонзилась прямо ей в сердце. "Мы, - сохранила история слова палача, - сделали все, чтобы ее страданий было как можно меньше". А вы знаете, в расстрелах Катыни участвовали "прикрепленные" - это внутренняя охрана дачи Сталина. Чтобы тренировать руку! Это кровавое время во многом нам непонятно, но оно целиком из Гражданской войны.
- Может быть, просто перестать говорить и писать о Сталине, чтобы скорее отправить его в небытие?
- Я и не хотел печатать книгу. Но последний год был тяжелым для меня в смысле здоровья, и я поспешил. Что неправильно, наверное, ведь книга вряд ли приведет к единению людей. Но та страна, СССР, стала Атлантидой. Она утонула. И моя задача была ее приподнять. Может быть, нормальные люди, не сейчас, а потом, что-то поймут из этой книги, что понял я. Сейчас она, боюсь, поднимет волну ненависти в нашем больном обществе, но я 10 лет писал эту книгу и, кажется, теперь уже раскаиваюсь.
- Вам придется держать удар.
- Но я ненавижу вступать в полемику - знаю, что в споре истина умирает в первой же фразе. Меня как-то в начале перестройки попросили вести собрание в Союзе писателей. Хотели исключить Эдуарда Лимонова за то, что он любит маршала Язова. Я всех уговаривал, чтобы они любили друг друга. Поднялся шум и крик. Я тогда понял, что я - ренегат .
И со Сталиным не все так однозначно. Он действительно уничтожил лучших, вырубил огромную армию спецов из разных областей - науки, техники, искусства. Но и он же волок Россию в индустриализацию, за что многие его сейчас называют великим менеджером. А как он заставил себе служить партию - придумал награждать самых активных "бояр" деньгами, медобслуживанием и жилплощадью, создав класс людей, которым было что терять. И мы по правде любим Сталина, его же ненавидя, и истоки этой страсти - во внутреннем рабстве, свойственном вообще человеческой природе. На этом феномене держатся все тиранические системы. Эволюция сознания здесь невозможна. Человек в своей массе таким будет всегда.
Коментарі
Останні події
- 23.04.2026|09:27Французький джаз в «Книгарня «Є»
- 22.04.2026|09:51Стали відомі імена лавреатів Літературної премії імені Ірини Вільде 2026 року
- 22.04.2026|07:08«Архіпедагогіка»: у Києві презентують дослідження про фундаментальні коди західної освіти
- 17.04.2026|09:16Зоряна Кушплер презентує «скарби свого серця»
- 15.04.2026|18:40Хроніки виживання та журналістської відданості: у Києві презентують книжку Євгена Малолєтки «Облога Маріуполя»
- 15.04.2026|18:25В Україні запускається Korali Books - перше видавництво, повністю орієнтоване на жіночу аудиторію
- 11.04.2026|09:11Україна на Bologna Children´s Book Fair 2026: хто представить країну в Італії
- 11.04.2026|08:58Віктор Круглов у фіналі «EY Підприємець року 2026»
- 07.04.2026|11:14Книга Артура Дроня «Гемінґвей нічого не знає» підкорює світ: 8 іноземних видань до кінця року
- 07.04.2026|11:06Українське слово у світі: 100 перекладів наших книжок вийдуть у 33 країнах
